Зоя Віталіївна, як її називали пацієнти, вже давно вирішила: на своє 45-річчя вона поїде в Єгипет. Сама. Бо хоче тиші, відпочинку і спокійного читання книжок десь під пальмами. Дочка, яка напередодні народила, лише невдоволено підібгала від новини губки. Але промовчала. Знала ж бо, що мати знову скаже своє улюблене: «Вміли зробити, вмійте й глядіти!»
Зоя не була вредною, з онуком няньчилась, але роботу кидати не збиралася. Вона була психотерапевтом, доволі успішним, що дозволило їй нарешті відкрити свою приватну практику. Тобто поїздка на море була подвійним подарунком самій собі: ювілей і відкриття свого кабінету. З чоловіком вона розлучилася вже давно і про супутника життя геть не мріяла.
– О, ви виглядаєте наче богиня! – захоплено вигукнув їй молодий єгиптянин, щойно вона сіла у вестибюлі готелю в очікуванні поселення.
Зоя здивовано озирнулася, чи немає поряд підходящих богинь, яким могли би бути адресовані ці слова. Але ні – саме на неї й дивився цей молодий красунчик років 25.
– Ви теж нівроку, – усміхнулася йому у відповідь.
Заморський «принц» підсів до жінки. Назвався Ахмедом, сипав компліментами, одразу запросив на вечірню прогулянку і, здається, у якийсь ресторан. Він говорив хорошою російською, однак щедро пересипав її словами з місцевої говірки, тож загалом зрозуміти його було складно.
Зою ошелешив несподіваний натиск і лавина компліментів. Юнак грав біцепсами в облягаючій футболці, світив білосніжними зубами, а очиськами своїми чорними так і роздягав! З останніх зусиль жінка зібрала докупи залишки розуму і поспішила розпрощатися з жагучим Ахмедом.
Але насолоджуватися самотністю Зої таки не вдалося. Не встигла вона відкрити книгу на пляжі, як тут таки до неї підкотив вчорашній красень. Виявляється, він уже все про неї дізнався, і тому без проблем знайшов, щоб сказати, наскільки вона запала йому в душу.
Зої, звісно ж, були приємні залицяння єгипетського мачо. Іноді проскакувала зрадницька думка: а раптом це справді кохання з першого погляду? Вона могла б легко втратити голову, якби… Якби не професійні навички психолога, який вміє помічати деякі особливості поведінки: красунчик оцінював одяг, ніби між іншим цікавився добробутом своєї обраниці і відчайдушно намагався її спокусити.
Інтуїція криком кричала, що перед нею… аферист. Невже вона й справді схожа на довірливу жіночку середніх років, яку так легко обдурити? Зоя спочатку засмутилася, проте, дивлячись, як старається обкрутити її цей молодик, вирішила йому підіграти. Недарма ж у дитинстві вона непогано грала у шкільних виставах!
На вечері Зоя вдавала довірливу дурненьку, хихотіла і кліпала очима. А ще збрехала, що покійний чоловік залишив їй прибутковий бізнес і кілька мільйончиків на депозитах. Від такої новини Ахмед ледве не стрибав від радощів. Він теж розповів, що є багатеньким синочком впливових батьків з величезними статками.
Єгиптянин три дні водив Зою по найкращих ресторанах Хургади, а тоді зізнався у палкому коханні і заявив, що готовий з нею одружитися. Однак, оскільки він істинний мусульманин, мусить отримати дозвіл на шлюб від свого батька.
Наступного дня Ахмед був, як і очікувала Зоя, сумний і нещасний. Глава сімейства, звісно ж, не дозволив йому одружуватися з християнкою, заблокував усі рахунки сина і обіцяв викреслити його із заповіту, якщо той піде проти його волі. Тож палкий Ахмед став переконувати, що готовий кинути виклик всьому світу і одружитися із Зоєю! Він же її так кохає! І про гроші не переживає, бо от-от має підписати контракт, який принесе йому величезну суму. Не вистачає лише якихось двадцять тисяч доларів, щоб вкласти у цей проєкт. Якби ж то Зоя могла йому їх позичити…
«От аферист!» – подумала Зоя, а сама стала переконувати Ахмеда, що для неї це невелика сума. І вона, звісно ж, з радістю йому допоможе…
На радощах Ахмед того ж вечора подарував Зої золотий перстень, завіз нібито на свою віллу (від прискіпливого погляду жінки не заховалося, що насправді цей розкішний будинок орендований) і оголосив, що готовий летіти разом з нею в Україну. Там, мовляв, вони одружаться, і він все життя носитиме її на руках. Велика різниця у віці Ахмеда, звісно ж, не лякала, бо любов не обирає. Аби ж тільки Зоя до завтра встигла перерахувати йому гроші…
Жінка тоді ледве вирвалася з цупких обіймів палкого єгиптянина. Навигадувала йому такого, що купи не трималося. За годину зібралася і виїхала з готелю. А рано-вранці вже сиділа у літаку, прощаючись з Єгиптом і, чорт забирай, незабутнім відпочинком! Усміхаючись, Зоя вийняла телефон і пальчиком, на якому була новенька золота каблучка, не роздумуючи, занесла номер Ахмеда у «чорний список»…
Автор – Юлія САВІНА, за матеріалами видання “Вісник”
Фото ілюстративне спеціально для сторінки Особлива
