— З чого це я маю відмовлятися від своєї частки? — насупилася Ольга. — Цей будинок таки коштує грошей. У мене й так іпотека, боргів по вуха. Зайвими кошти мені точно не будуть.
Нічого собі, я й не думала, що тут усе так заросло…
— Ольго, ну як щодо будинку? Ти вже вирішила? — Артем за останній тиждень встиг тричі подзвонити сестрі, наполегливо переконуючи її відмовитися від своєї частини батьківської ділянки та старого будиночка в селі.
— Вирішила, — спокійно відповіла Ольга. — Ми будемо його продавати. Нащо нам цей тягар? Батьків більше немає, а ми туди навіть не їздимо.
— Але я не хочу його продавати! — обурився Артем. — Ми з Настею якраз планували дачу купувати, а тут такий будинок готовий. Якщо тобі не потрібен, просто відмовся від своєї частини, і все.
— З чого це я маю відмовлятися від своєї частки? — насупилася Ольга. — Цей будинок таки коштує грошей. У мене й так іпотека, боргів по вуха. Зайвими кошти мені точно не будуть.
— Ти справді думаєш, що вийде виручити за нього великі гроші? — роздратовано запитав Артем.
Він не збирався розлучатися з батьківським будинком, але й купувати в сестри її частку йому не хотілося. Артем розраховував, якщо Ольга сама не зацікавлена в будинку, вона просто передасть свою частину йому.
— Яку суму дадуть, таку й дадуть, — знизала плечима Ольга. — Великих грошей я не чекаю, але якщо вийде покрити хоч частину іпотеки, уже добре.
— Гаразд, — сказав Артем з явним роздратуванням, — тільки май на увазі, перш ніж продавати будинок, його доведеться привести до ладу. Там уже кілька років ніхто не живе. На ремонт піде купа грошей!
— Грошей? — незадоволено перепитала Ольга. У неї геть не було грошей на відновлення старого будинку. — Треба глянути на ділянку, а потім уже думати.
— Добре, — простягнув чоловік, — тоді давай у неділю туди поїдемо. Я покажу, який ремонт там потрібен.
Домовившись про зустріч, брат з сестрою попрощалися. Артем залишився незадоволений тим, що Ольга була такою впертою. Він таки сподівався, що та злякається додаткових вкладень і відмовиться від своєї частки. Але жінка хотіла особисто переконатися, що в будинку все настільки погано. Ольга знала, що Артем схильний перебільшувати проблеми.
Приїхавши в село, де Ольга й Артем прожили з батьками багато років, молода жінка зустрілася з братом. Він з нетерпінням чекав сестру в будинку. Одразу з порогу чоловік почав вказувати на проблеми, які потрібно було виправити до продажу ділянки.
— Обережно, тут із даху тече! — чоловік демонстративно штовхнув залізне відро. Туди гучно капала вода з величезної щілини на стелі.
— Ого! — здивувалася жінка, підвівши очі. — Ото діра!
— Так, будинок старий. Дах треба міняти, — сказав Артем і продовжив неприємну екскурсію. — А тут на підлозі дошки скриплять. Їх треба знімати і нові стелити.
— Навіщо це потрібно? — знизала плечима Ольга. — Нехай нові власники цим і займаються. Підлога — це не наша проблема.
— Якщо це все не виправити, то будинок взагалі ніхто не купить. А якщо й погодяться, то тільки за безцінь, — пробурчав Артем, а потім увійшов на кухню і відкрив кран. — Води нема. Насос не працює, та й колодязь забитий. З канализацією теж біда. Електрики нема, проводка вся зотліла. А взимку тут взагалі не можна жити. Усі батареї під заміну!
— Нічого собі, — замислено простягнула Ольга. — Я не думала, що тут усе так погано.
— Кажу ж, у будинку багато років ніхто не жив. Природно, що він руйнуватиметься, — сказавши це, Артем надовго замовк. Потім він глянув на сестру й очікувано видав: — Треба все порахувати. Зкинемося, купимо що треба. Наймемо робітників. Може, за сезон вони все це виправлять.
— Ще і їм треба буде платити за роботу? Ми самі ніяк не зможемо? — почала журитися Ольга.
— А як же? Хто буде ремонтувати будинок безплатно? Сам я не буду цим займатися. Якщо хочеш, то можеш покликати чоловіка й удвох тут возитися.
— Не знаю, — відповіла жінка й махнула рукою, — мабуть, я на таке не готова. Скільки сюди вкладень знадобиться?
— Стільки ж, за скільки ми його й продамо, якщо не більше, — діловито почесав підборіддя Артем.
— І який у цьому сенс?
— Ніякого! — усміхнувся чоловік. — Тому я тобі й запропонував відмовитися від своєї частки. Ми з Настею тут поступово навели б лад і їздили б сюди, як на дачу. Ви теж до нас будете приїжджати, якщо захочете. А так, або вкладатися, або продавати будинок за символічну плату.
— Гаразд, — махнула рукою Ольга, — умовив. Мені ці проблеми з ремонтом і грошима зараз взагалі не потрібні. Якщо ти тут сам будеш возитися, то тоді я відмовлюся від своєї частки.
— Ну от і домовилися, — радісно підсумував Артем.
— Тоді підготуй усі документи, а я підпишу де потрібно.
Після цих слів Ольга попрощалася з братом і вийшла з будинку. На цій ділянці їй більше не було чого робити, а от чоловік залишився. Артем сказав, що зробить дещо, і тільки потім вирушить до міста.
— Олю! Олю! Ти, що ж? — підійшовши до машини, жінка раптом почула, як хтось кличе її на ім’я. Вона оглянулася й побачила сусідку. Валентині Федорівні було вже під вісімдесят. Вона все життя прожила в будинку по сусідству й чудово знала батьків Ольги й Артема.
— О, вітаю! — Ольга була рада побачити знайому жінку. Вона підійшла до неї й обійняла за плечі. — Як ви? Як у вас справи? Давненько ми з вами не бачилися.
— Так, дуже давно, — по-доброму усміхнулася жінка. — Чогось ти зовсім не приїжджаєш сюди. Артема-то я час від часу бачу, а от тебе вже кілька років не помічала.
— Гм, — задумалася Ольга. Вона не знала, що її брат регулярно навідувався в село. — А в мене справ багато. Робота, сім’я, іпотека. Немає коли сюди приїжджати. А що, Артем тут часто буває?
— Буває. Ось учора тільки на даху возився. Шифер поламав і до мене в двір усе це скинув! А потім навіщось колодязь захарастив. Я хотіла зайти й запитати, чого це він надумав, але потім побачила, що світло в будинку вже не горить, і вирішила, що він поїхав.
— А що, учора в усьому будинку горіло світло? Просто я думала, там проблеми з електикою, — нахмурившись, запитала Ольга.
— Та які там можуть бути проблеми? Твої батьки замінили всю проводку!
— А я про це знала, — округлила очі Ольга. — У мене ж у той час син з’явився. До батьків я тоді й не їздила.
— Пам’ятаю-пам’ятаю, — закивала головою Валентина Федорівна. — Тоді їм Артем допомагав. Вони з батьком і дах полагодили, і інший ремонт зробили.
— М-да, — скрививши рота, простягнула Ольга. До неї почало потроху доходити, що задумав її брат.
— Артем зараз вдома? — зворушилася Валентина Федорівна. — Хочу попросити, щоб він прибрав уламки шиферу з мого городу. А то якось не по-людськи.
— Вдома-вдома, — кивнула Ольга, — але ви не переживайте. Я зараз повернуся й сама йому скажу, що так справи не робляться.
— Ой, дякую, — знову усміхнулася жінка. — Якщо що, заходь як-небудь у гості.
Попрощавшись із сусідкою, Ольга швидко рушила у бік будинку. Вона дуже розлютилася на брата за те, що той водив її за носа. Але висловити претензії Артему одразу жінка не змогла. Увійшовши в передпокій, вона раптом почула голос брата, який з кимось розмовляв телефоном.
— Так, усе нормально, Насте. Я ж тобі говорив, що це спрацює. Таки не дарма я витратив вчорашній вихідний на те, щоб усе це підготувати. Правда, тепер доведеться знову залатати дах і очистити колодязь. Але це все дрібниці! Головне, Ольга погодилася відмовитися від своєї частки. Ми в плюсі!
— Ні вже, братцю! — після визнання Артема сестра не втрималася й увійшла у вітальню. — Тепер ні про яку відмову від частки й мови не може бути!
Від такої несподіванки чоловік здригнувся й навіть випустив телефон з рук.
— А? Олю? Хіба ти не поїхала?
— Як бачиш! — жінка насупилася й наблизилася до брата. — Виявляється, цей будинок не потребує ніякого ремонту. Проводку батьки замінили, та й з опаленням тут усе в порядку. Ти мене за кого приймаєш?
— З чого ти це взяла? — запитав чоловік. Він підняв телефон з підлоги й вимкнув його, нічого не сказавши дружині.
— Ти хіба забув, що в селі всі новини дуже швидко поширюються? Особливо коли перед сусідами власну покрівлю руйнуєш!
— Ти це про що? — Артем ні в яку не хотів зізнаватися в тому, що намагався обдурити сестру. — Тут і справді потрібні великі вкладення!
— Годі вже вигадувати всі ці казки! Я щойно розмовляла з Валентиною Федорівною. Вона розповіла мені, що батьки зробили ремонт незадовго до того, як їх не стало, а ти їм у цьому допомагав! А ще вона сказала, що ти сюди ще вчора приїхав і навіщось зламав дах. І світло по всьому будинку горіло. І це із зіпсованою проводкою!
— Олю, та ти чого віриш тій сусідці? Вона ж уже не тямить…
— Годі! — Ольга різко перебила брата. — Я втомилася слухати твої вигадки. Давай так: якщо цей будинок тобі потрібен, викупи мою частку, і не за ринковою ціною, а вище. Якщо ні — продавай його, а гроші поділимо.
— Чому це вище ринкової? — здивовано розвів руками Артем.
— Тому що ти намагався мене обдурити! — жорстко відповіла Ольга. — Я ледь не повірила твоїм казкам про ремонт. Тож будь ласка, компенсуй мої нерви. Не згоден? Тоді шукай покупців, а з дачею розберетеся самі!
Не бажаючи більше продовжувати розмову, Ольга розвернулася й пішла, сіла в машину й вирушила назад до міста. Протягом цілого тижня від Артема не було жодних звісток. Але потім він таки подзвонив і повідомив, що приймає її умови.
Артем, обговоривши все з дружиною, зрозумів, що викупити частку сестри, навіть за завищеною вартістю, буде вигідніше, ніж шукати інший будинок. Вони взяли кредит і уклали угоду.
Але образа між братом і сестрою залишилася. Артем сердився на Ольгу, а його дружина тільки посилила незадоволення цією історією. Ольга ж не пробачила брата за спробу обману, хоча й винесла з цієї ситуації свій урок: зрадити може навіть близька людина. Зате гроші, які вона отримала, допомогли їй закрити частину іпотеки.
