З Пашою у нас такі стосунки, що небажаю нікому як у нас. А ось які вони

Мене звати Даша, мого хлопця Паша. Ми разом вже кілька місяців. Познайомилися рік тому, він довго залицявся, домагався мене, але я відразу зрозуміла – не мій, ми занадто різні. І так, ми дійсно різні: ніяких спільних захоплень, різні погляди на життя. Я люблю мистецтво, а він вважає це маячнею, я люблю музику – для нього вона незрозуміла. Але він був дуже наполегливим, мене це зачепило, і я досить швидко здалася. У підсумку ми почали зустрічатися.

Паша зовсім не схожий на минулих моїх хлопців. У всіх попередніх відносинах мене засипали компліментами, захоплювалися мною, так само і я робила все це для свого партнера. У мене в минулому була впевненість, що людину поруч я влаштовую у всьому, що ніхто інший не потрібен ні йому, ні мені. Але не з Пашею.

З ним я відчуваю себе неповноцінною, слабкою, безглуздою і залежною. Він постійно говорить, що я не права, критикує мене, мої захоплення, мою зовнішність. Коли я вирішила зайнятися спортом, змінила зачіску, він мене не підтримав, а тільки посміявся. Це підштовхує мене бути краще, я намагаюся з усіх сил, але все одно не бачу захоплення в його очах.

У нас поки немає близьких таких стосунків, хоч мені цього і хочеться – я боюся, що після цього він почне мене ще більше  критикувати, і я просто це не витримаю. Я не ідеал і не модель, але все ж непогана людина, симпатична дівчина. Я вважаю, що він безмежно егоцентричний і самовпевнений. Але серце любить, терпить, вірить, що він зміниться і все буде добре. Намагаюся пояснити йому свою позицію – він звинувачує у відповідь мене, своїх помилок і недоліків помічати не хоче зовсім.

Перед кожною зустріччю з ним я переживаю, що щось піде не так і я перед ним буду виглядати в поганому світлі. Не можу довіритися йому, відкритися. Ну що це за відносини?  Але відчуваю, що якщо його покину, мені буде ще гірше. Ні на що не можу зважитися, але і терпіти це більше просто немає сил.

Фото pixabay.com