Тамара завжди вважала, що життя — це низка можливостей, які треба використовувати. А що може бути кращим шансом, ніж любов?
Це вона усвідомила ще в юності, коли закохалася вперше. І хоча її стосунки не були довгими чи безхмарними, вона все одно вирішила, що для неї найкраще — це створити сім’ю.
Але ось що дивно: її історія заміжжя більше нагадувала низку експериментів. За своє життя вона встигла вийти заміж дев’ять разів.
І кожен раз вона намагалася переконати себе, що цього разу все буде по-іншому. Проте всі її спроби побудувати ідеальні стосунки завершувалися невдачею.
Перший шлюб то юна мрія. Перший раз Тамара вийшла заміж ще в 18 років. Вона була молодою, закоханою і сповненою наївних уявлень про те, якою має бути сім’я. Її обранець, Олексій, був з добропорядної родини, і все здавалось ідеальним. Вони з Олексієм вчилися в одному університеті, планували разом будувати майбутнє.
“Ми будемо разом все життя, я в це вірю. У нас буде щаслива сім’я.”
“Так, я теж цього хочу.”
Після весілля стало зрозуміло, що вони з Олексієм дуже різні. Він був тихим, спокійним і любив проводити час вдома, в той час як Тамара була активною, соціальною і прагнула до нових вражень.
Через рік їхнього спільного життя стало очевидно, що вони не підходять один одному. Рішення прийшло швидко — вони розлучилися.
Тамара: “Я думала, що це буде ідеально. Але все так швидко виявилось не таким, як у моїх мріях.”
Олексій: “Ти завжди була занадто активною, а я… я просто не зміг тримати темп.”
Другий шлюб — намагаючись знайти відчуття спокою та впевненості. Після розлучення Тамара не здавалася. Вона переконала себе, що, можливо, просто не зустріла свою справжню людину. І ось після кількох років самотності вона зустріла Андрія, чоловіка, який здавався її протилежністю.
Він був старшим за неї на кілька років, працював лікарем і вів замкнутий спосіб життя. Здавалося, що цей шлюб буде більш стабільним.
Тамара: “Ти такий спокійний, і я бачу, що в тебе є чіткі життєві цілі. Ти точно зможеш мені допомогти стати кращою.”
Андрій: “Я вірю, що ми зможемо побудувати міцну родину.”
Але через півтора року все змінилося. Андрій був надто закритим, а Тамара прагнула емоційної близькості. Вона відчувала, що з ним не може бути собою.
“Ми наче на різних планетах. Ти не розумієш, чого я хочу.”
“Я ж тебе люблю, але для мене це нормально — мати свій простір.”
Вони розлучилися, і знову Тамара залишилася з відчуттям, що щось не так.
Третій шлюб — шалені почуття. Наступного разу Тамара зустріла Віталія, чоловіка з пристрасним характером. Їхнє знайомство було блискавичним, і через кілька місяців вони одружилися. Віталій був емоційно відкритим, він жив для моменту, і ці якості дуже приваблювали Тамару.
Тамара: “Ти — справжній чоловік, який завжди знає, що хоче.”
Віталій: “Я хочу бути з тобою, і разом ми будемо найкращою парою.”
Але після весілля стало зрозуміло, що їхні стосунки були більше схожі на феєрверк, як, який яскраво виблискували але швидко погасали. Постійні сварки, ревнощі і непорозуміння стали звичайною справою.
“Ти не можеш контролювати мене весь час!”
“Я люблю тебе, але не можу терпіти твоїх постійних запитів.”
Вони розлучилися через два роки, і Тамара зрозуміла, що пристрасні стосунки без довіри і підтримки не можуть тривати довго.
Четвертий шлюб — гроші і статус. Після кількох років самотності Тамара зустріла Максима — заможного бізнесмена. Вона побачила в ньому можливість забезпечити собі фінансову стабільність і соціальний статус, про які так давно мріяла.
Вони швидко одружилися, і на перший погляд все було ідеально.
“Ти так багато досягнув у житті, я хочу бути частиною твого успіху.”
“Я можу дати тобі все, про що ти мріяла.”
Але з часом Тамара зрозуміла, що її новий чоловік був більше зацікавлений у кар’єрі, ніж у стосунках. Він постійно був на роботі, і навіть на свята не знаходив часу для родини.
“Ми навіть не розмовляємо! Я втомилася від твоїх постійних відряджень.”
“Я працюю заради нас. Ти повинна це зрозуміти.”
Цей шлюб тривав лише три роки. Врешті-решт, Тамара зрозуміла, що гроші — це не те, що дає справжнє щастя.
П’ятий шлюб — втеча від самотності. Тамара продовжувала шукати того єдиного, кого могла б назвати своїм. Вона зустріла Олега, чоловіка, який здавався простим і добрим. Він був вчителем, який проводив багато часу вдома, і у нього не було великих амбіцій чи бажання бути у центрі уваги.
“Ти — тихий, але так сильно мене підтримуєш.”
“Я завжди буду з тобою, де б ти не була.”
Цей шлюб здавався найстабільнішим, але з часом Тамара зрозуміла, що їй не вистачає емоційної насиченості. Олег був чудовою людиною, але їй не вистачало пристрасті і інтригуючих моментів.
“Ми наче просто друзі, а не подружжя.”
“Я тебе люблю, але може це саме те, що нам потрібно?”
Цей шлюб тривав лише чотири роки, після чого вони мирно розлучилися.
Решта шлюбів. Тамара продовжувала шукати щастя, виходячи заміж ще чотири рази, але кожен раз вона все більше переконувалась, що заміжжя — це лотерея. Перший раз вона вигравала — емоції, подарунки, радість. Другий раз програвала — відчуття невдачі, рутина, ігнорування. І так знову і знову.
Коли Тамара дійшла до дев’ятого шлюбу, вона вже знала: заміжжя — це не обов’язково щастя, а скоріше шанс, який може і не принести виграшу.
Тамара сидячи на лавці в парку, задумливо сказала до старенької жінки яка сиділа і годувала голубів хлібом: “Я зрозуміла, що шлюб — це не гарантована лотерея. Іноді виграєш, а іноді — ні. Але це не означає, що треба здаватися. Треба просто навчитися бути щасливою з собою.”
Олеся Срібна