fbpx

«За які гріхи мучуся? Виходить, розплачуються тепер ваші найрідніші за свої м’які материнські серця

Забагато неба прихиляли. «За які гріхи мучуся?» — і подумалось мені, що, мабуть, не одна сім’я тепер підозрює свою матір в авторстві цього допису. Може, багато «турботливих» дітей уже й пиляють задурно своїх матерів за те, що газеті пожалілися.

Наше село невелике, але є в ньому кілька таких сімей, де старенькі батьки живуть у гірших умовах, ніж худоба в тих господарствах. І що цікаво: сім’ї не з бідних. Та їм, як пише пані Ярослава, всього світа мало. В їхніх хоромах стареньким батькам не місце. Вільне Життя

Читайте: Повчальна історія про “Добро, яке ніколи не втрачається”, а відкриті долоні завжди щось отримують

Але де б ви нині були і чи були б узагалі, шановні господарі, якби не ваші батьки? Забагато вони вам неба прихиляли — от і вся проблема. Якби тримали вони вас у «залізній» руці, не балували, то виросли б ви людьми. Виходить, розплачуються тепер ваші найрідніші за свої м’які материнські серця.

Принаймні серед моїх знайомих, зневажених дітьми, нема людей легковажних, безвідповідальних у своєму батьківстві. Вони не винні, що зістарілися, похворіли, втратили пам’ять, слух, не можуть обійти себе як слід.

Зрештою, їхнім дітям усе віддасться, бо вони вже також батьки. Треба тільки дожити до того віку, коли діти переселять їх із хати до хліва чи, в кращому разі, до літньої кухні. А так буде, побачите.

Гріхи проти людей, котрі привели нас на світ, доведеться спокутувати.

You cannot copy content of this page