Зараз ми давно вже не разом, але й досі щороку приходимо на місце нашого одруження

З моїм першим коханням ми були знайомі ще з дитинства. Ми проживали в сусідніх будинках. Ходили до однієї школи, правда навчалися в паралельних класах.

Я завжди вважала, що мої почуття не взаємні, тому я не наважувалася поговорити з коханим. Так минуло два роки.

В одинадцятому класі нас разом відправили на олімпіаду. Їхати потрібно було до іншого міста, тож в нас було чимало часу на розмови. Як виявилося, що я теж йому дуже подобалася. З того часу й почали ми зустрічатися.

Наше кохання було шаленим. Весь свій вільний час ми проводили разом. Разом готувалися до вступних іспитів в університет. Вступили і вирішили перед тим як відправитися на навчання одружитися. 21 серпня ми побралися, обмінявшись срібними обручками на даху занедбаної недобудови. Звичайно це було не справжнє весілля, але для нас воно багато що значило.

Зараз ми давно вже не разом, причиною нашого розриву стали інші знайомства у вузах, але щороку 21 серпня без попередньої змови ми приходимо на дах тієї недобудови і просто годинами розмовляємо. Цей час був найкращим у моєму житті. Можливо кохання у наших серцях так і не згасло, і це моя доля.