Віка нещодавно опинилася в непростій ситуації, яку створила собі сама. Тепер кусає лікті, але, як то кажуть, пізно пити Боржомі. Жила вона собі з чоловіком, горя не знала. Чоловік у неї був досить багатий і, що важливо, щедрий. А то бувають такі, що начебто і при грошах, але на дружину шкода. Так ось її чоловік був не такий: тут вам і шуби до зими, і айфони нові, і до моря регулярненько, щоб здорова засмага цілий рік не сходила. Як сир у маслі каталася дівка.
І ось її в один момент занесло: захотіла вона машину нову. І це при тому, що її нинішній машині і трьох років не було. Але їй в голову стукнуло, що машина вже застаріла і треба нову. Чоловік цю дурницю підтримувати відмовився. Сказав, мовляв, у тебе машина і так хороша, а якщо хочеш щось новіше, то будь добра сама собі купи, бо і так на твої забаганки витрат останнім часом неміряно.
Ну дружина візьми та ляпни: – Ах так! Ось знайду собі коханця, він мені буде все купувати! Ну чоловік за словом в кишеню не поліз: – Ну раз так, то йди, дорога, на всі чотири боки з моєї квартири! Тут дружина схаменулася, що йти-то їй нікуди, але слово – не горобець, а чоловік – недурник. Мабуть, це хамство стало останньою краплею, і миритися з нею він не став.
Загалом, вигнав він дружину на вулицю. Пощастило, що не на мороз. Довелося їй до мами повертатися. Ніякого коханця вона собі, звичайно ж, не знайшла, тому що забезпечувати примхливу немолоду жінку бажаючих не знайшлося. Тепер плаче в подушку в квартирі у мами і шкодує про свій необачний вчинок.
Фото ілюстративне з вільних джерел
