Частина перша. Про Галину, Василя та Івана.
-Терплячість це не моя чеснота. Життя коротке, ніколи незнаєш коли воно урветься. Сказала Галина, коли проводжала Василя (чоловіка) на заробітки. Вона хотіла лиш одного, аби Василь привіз якнайбільше грошей, бо їй потрібно бабину хату причесати. Зробити ремонт, і провести воду до хати.
Аби мати можливість старість свою з Василем доживати у нормальних умовах. А дітям планували віддати велику хату. Там уже і ремонти є, та й дочка скоро заміж вийде.
Потім Галину знову подумала:
-Вибачитись простіше потім, ніж бути такою порядною на все село, та цього ж ніхто ніколи не цінує.
Наступне на голову налізло ще одне:
-Коли щось потрібно, то сестра вічно згадує, що ми родина. А коли мені щось треба, то вічно чую від сестри, не можу, немає коли до твоїх питань, немаю часу, не проси у мене нічого.
Всі ці думки про чоловіка та сестру тиждень крутилися у голові в Галини. Дістало її все і всі у житті.
Вчора минув рівно місяць як вона провела на заробітки до Канади свого чоловіка. Він полетів у Торонто. І поки ще місяць без роботи. Роботу знайти не просто. І нашим, і місцевим. Кумівство теж процвітає там, як виявилось.
Ще перший місяць Галина була вірна чоловіку, а другий місяць уже думками все більше і більше поверталася до Івана. То її перше кохання. Та доля їх таки разом не звела тоді.
Іван дуже любив Галину у молоді роки. Але він одночасно зустрічався з двома дівчатами. Галину любив, а до іншої вночі приходив, і так вийшло, що вже через кілька місяців вона призналася, що носить під серцем дитину. Батьки Івана швидко організували і заручини, і весілля. Щоб не було видно животика у молодої коли дають клятву на рушникові.
Та життя не склалося. Іван любив чарку. Тому не вийшло їм бути разом довго. Розійшлися вони. Не терпіла цього молода дружина з дитинкою на руках.
Галина коли бачила Івана випадково, то згадувала ті молоді роки. Вона кликала Івана до себе покосити траву, меблі поносити у хаті, та так і закрутилося у них давнє почуття. Їхні два серця таки й обʼєдналися.
Василь нічого і не підозрював. Висилав з Канади гроші. А Галинка з Іваном газдували коло бабиної хати. Іван роботящий, трохи підпивав але до роботи був завзятий. А Галинка без чоловіка, тому й цінувала гроші з Канади і Івана коло хати.
Одного разу вони поїхали у Яремча на природу, на водоспади. Світ такий тісний, що їх там побачила кума-сусідка. Бачила самий пікантний момент, як вони під шепіт вітру цілувались.
-Ади, дивиси, то не Галина отам.
Словом, мало про що село говорити.
Наші любі читачі, а як ви гадаєте, як у Галини з Іваном дальше склалося життя?
Продовження буде спеціально для сайту osoblyva.com
Автор: Олеся Особлива.
