Мені 25, я нещодавно вийшла заміж за кохану людину, і дуже щаслива.
Коли я зустріла свого майбутнього чоловіка Дениса, мені було 14 років. Побачивши його, я закохалася миттєво, але як це часто буває, моє кохання виявилося невзаємним, йому подобалася моя подруга, і тут теж класика жанру, він не подобався їй.
Ось так утворився мій перший любовний трикутник, спілкувалися ми в одній компанії 4 роки, і весь цей час я намагалася його досягти, але марно, це був кінець, я зрозуміла, що не потрібна йому, зрештою дороги наші розійшлися на багато років.
Звичайно, забути його я не змогла, але життя тривало, і я пливла за її течією, у мене були хлопці, але всі мої романи закінчувалися нічим.
У 17 років я зустріла Славу. Високий, красивий, я закохалася, ми почали зустрічатися, і тут з’ясувалося, що до мене він зустрічався з моєю подругою, і що вона його все ще любить.
Так утворився другий любовний трикутник у моєму житті. Я страшно ревнувала його, вдруге в житті таке трапилося, так, але життя розставило все по місцях, через рік ми розлучилися.
Коли мені виповнилося 19 років, я зустріла Мирона, ми стали зустрічатися, звичайно, в той момент він став для мене рятівною соломкою, адже після розставання з Славою, мені було дуже погано.
А Мирон був ніжним, лагідним, він все розумів і прощав, і я закохалася. Через рік я дізналася, що він мені зраджує, Боже, мені здавалося, що я ходжу по зачарованому колу, так утворився третій любовний трикутник у моєму житті.
Я боролася за нього півроку, я хотіла бути з ним, але, на жаль, я дізналася, що його знайома уже при надії і природно він мене покинув.
Я ніяк не могла його забути, я плакала щодня, з цього стану я б не вибралася, якби не моя подруга Сніжанна, дякую їй велике за це.
Я довго недобре себе почувала, але час минав, я працювала, їздила з Сніжанною на відпочинок, і поступово все минуло.
Коли мені виповнилося 23 роки, ми з Денисом зустрілися знову, але так як у мене був дуже сумний досвід, я не поспішала прив’язуватися до когось або, я довго відмовлялася бути з ним, але тут знову на допомогу прийшла подруга.
Вона тоді мені сказала: «Галь, ти зрозумій, життя, воно штука складна, і звичайно перш ніж прийти до чогось хорошого, вона набиває нам шишок, це своєрідний урок, з якого завжди потрібно робити висновки та виправляти помилки.
Але якщо не давати людям шанс, ми ніколи не дізнаємося, що з цього могло б вийти».
Я задумалася над цим, і дала Денису шанс, та всяке було, і сварилися і мирилися, але результат такий.
Я одружена з ним і ми щасливі! Я думала це кінець, а виявилося це був початок.
