Я давно в нашому селищі звернула увагу, що школярки носять каблучки на пальчику, де зазвичай у нас надіта обручка. Ну, школярки, справа зрозуміла, напридумують собі історій, комусь хочеться бути дорослими, хтось просто слідує містечковій моді. Там, де я працювала, народ був різний, але більше жінки за сорок. Є кілька молодших. В основному, розлучені. З молодих, одна заміжня, інша ще ні.
А тут у нас на роботі з’явилася зовсім ще дівчинка, за моїми мірками, після університету. Мила, спокійна, розумниця. Нехай Олею буде. Ми перетиналися рідко. Я прибіжу, заняття проведу і швидше додому. З колективом тільки по справі. Якось ми з Олею сиділи, папірці перебирали і я звернула увагу на її руки, вірніше, на каблучку. Золота, без камінчика, схожа на обручку і на правій руці на безіменному пальці. Запитала, що, мовляв, заміжня і давно?
Вона посміялася і сказала, що ні, це давня звичка, ще зі школи, в старших класах всі так носили. А заміж вона навряд чи тут зможе вийти, кандидатів немає. І це правда, живемо фактично в селі, всі на виду, всі один одного знають. І, якщо не поїхала або відразу заміж за ровесника після школи не вийшла, то шансів мало. Я ще пожартувала, що, звичайно, не вийдеш, раз палець вже каблучкою зайнятий, куди обручку-то надягати.
Потім звернула увагу і на дівчину по-старше, що давно в колективі. Цю нехай Катею звуть. Катя старшою була. Теж хороша, добра, симпатична, але одна. У нашому селищі народилася, виросла, сюди після ВУЗу і повернулася. Робота-дім, шансів немає. І на безіменному пальчику правої руки каблучка. Навіть питати не стала. Потім я пішла з цієї роботи і дівчаток бачила рідко. А після від знайомих почула, що на моїй колишній роботі зіграли два весілля поспіль. І одну з наречених відвезли кудись на Південь.
А трохи пізніше я зустріла ту саму Олю і на руці була справжнісінька обручка. Поговорили про те про се і вона розповіла, що якось з Катею згадали нашу розмову про зайнятий каблучкою палець, посміялися над забобонною тітонькою, але каблучки, про всяк випадок, зняли.
Через кілька місяців Оля познайомилася з хлопцем, який приїхав в наше селище на стажування в адміністрацію. А через півроку вони одружилися. А Катю відвіз до міста на море колишній однокласник, який приїхав погостювати до рідні. Іноді бачимося і з Олею, і з Катею, яка приїжджає до батьків. У дівчаток вже по двоє діток. І все добре. І обидві іноді згадують про каблучку. Ось така історія.
Звичайно, це чистої води збіг, як і все в нашому житті. Або це не так?
Фото ілюстративне з вільних джерел
