Кажуть, що перше кохання- одне з найсильніших почуттів у світі.
І я можу ствердити що це правда.
Воно накрило мене з головою ніби тепла ковдра, коли мені було 16.
Почуття заполонили моє серце і душу.
Все відійшло на другий план, навіть навчання.
Сергій був старшим, я щиро захоплювалась його прагненням жити.
Він завжди знав чого хоче, і як цього досягти.
Мене добивався декілька місяців, надзвичайно красиво.
Будь-яка дівчинка відчувала би себе принцесою, і я нею стала.
Емоції біля нього зашкалювали, звісно мій мозок потребував ще.
З часом кохання переросло у залежність, це бачили всі, окрім мене.
А він користувався цим. Почалися емоційні гойдалки.
Піди, прийди і так по-колу.
І я ходила, довго танцювала під його дудочку.
Коли виснаження досягло свого піку, прийшло розуміння того, що це кінець.
Але він тримав, сильно і міцно, хоть знав що робить боляче обом.
Зрада, її я теж пережила, Сергій хвалився своєму другу в листуванні, як підкорив нову “вершину”. Для нього це всього лише спортивний інтерес.
Тепер кохання замінила біль.
Гостра, різка, задушлива, вона була зі мною всюди.
Під час сніданку, коли я приймала душ, коли намагалась вчитися.
Склеїти себе-стало моїм новим бажанням.
І з часом все вийшло, він залишився сам, інколи згадуючи про себе.
Оглядаючись на минуле, розумію як важко було тій маленькій дівчинці, але зараз я стала сильною жінкою.
Наука була болюча, і урок засвоєний.
Автор: Настя