Зв’язуватися з таким родичем собі дорожче, ось і сидить Олена, думає, як би м’якше обірвати спілкування. Може це і неправильно, адже по суті хлопець – її рідний брат, але розумом Олена розуміє, що цього спілкування варто уникати

Їй, десятирічній дівчинці, було зрозуміло, що їх дружна колись сім’я стала віддалятися один від одного

Олені  було 10 років, коли її батьки вирішили розбігтися. Розлучення батьків не стало для неї несподіванкою. Мама і тато часто ввечері, коли думали, що вона вже спить, з’ясовували відносини.

Мама дорікала батька в безвідповідальності і ліні, а тато огризався, що робить все можливе, але зараз дуже важко знайти хорошу роботу, яка принесе серйозний дохід, а працювати за копійки він не має наміру. Мама часто сумувала, часом ховала від дочки заплакані очі, стала періодично затримуватися на роботі. Тато або весь день проводив вдома – на дивані або за комп’ютером, або кудись ішов по обіді, повертаючись тільки до ночі і нетверезий. Поступово батьки перестали розмовляти один з одним, і одного разу мама сказала Олені, що тато більше разом з ними жити не буде.

Олена спочатку сподівалася, що це жарт, що пройде час, батьки помиряться, і все буде як раніше. Але час минав, а тато не повертався. Більш того, він поступово перестав спілкуватися не тільки з мамою, але і з нею. На будь-які прохання дочки чоловік вигадував різні відмовки, а на її черговий день народження не те що подарунок не купив – навіть не зателефонував.

Дитині було важко все це зрозуміти. А якось мама проговорилася, що у тата з’явилася нова дружина. Час минав, до Олени періодично доходили чутки про батька: одружився вже в третій раз, як і раніше вживає оковиту, не може влаштуватися на постійну роботу, має сина.

На той час Олені було вже 14 років, а ще через п’ять років її батька не стало, але з його способом життя це було не дивно. Все це було давно, зараз Олені вже за 30, і недавно їй в соцмережах написав хлопець. Незнайомець назвався її рідним братом по батькові і запропонував спілкуватися. Виявилося, це той самий «єдиний» син тата. Якщо чесно, Олені було байдуже до нього, більше з ввічливості, ніж з цікавості, продовжила діалог. Скоро стало зрозуміло, що розмови у них не виходить, якісь вони занадто різні.

Вона намагалася допомогти хлопцю, задавала навідні запитання, питала про його інтереси, улюблені заняття, старанно вичавлювала з себе ввічливі фрази, а він у відповідь писав односкладові пропозиції – «так», «ні», «не знаю», «як у всіх», скаржився на життя, на відсутність грошей, на непрості відносини з матір’ю. Олена зрозуміла, що брат, як і їх тато, часто вживає оковиту.

Через тиждень подібного спілкування став кликати Олену на зустріч, мовляв, не чужі один одному, потрібно познайомитися ближче. А Олена не хоче, їй навіть віртуальне спілкування з ним в тягар. Начебто і ображати не хочеться, все-таки хлопець не винен в тому, що він їй не подобається, але і знайомитися з ним в реальності бажання немає. Поки що вона посилається на зайнятість і маленьких дітей. Зв’язуватися з таким родичем собі дорожче, ось і сидить Олена, думає, як би м’якше обірвати спілкування. Може це і неправильно, адже по суті хлопець – її рідний брат, але розумом Олена розуміє, що цього спілкування варто уникати. Чи ні?

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, забороняється

Фото спеціально для osoblyva.com