23 березня, православна церква вшановує пам’ять преподобної Анастасії. Вона народилася в місті Константинополь у сім’ї аристократів. Анастасія творила добро та мала повагу від імператора Юстиніана.
Після того, як нестало її чоловіка, жінка вирішила покинути мирське життя та присвятити час душі й християнській вірі. Анастасія таємно вирушила до Олександрії, започаткувала монастир та проповідувала віру в Христа.
Невдовзі овдовів імператор та вирішив знайти преподобну й одружитися з нею. Дізнавшись про це, Анастасія в ту ж мить вирушила у віддалений скит до авви Даниїла.
Для порятунку, старець перевдягнув Анастасію в чоловічий одяг ченців та нарік Анастасієм-євнухом. Після поселив у найвіддаленішу печеру та наказав ніколи не виходити й нікого до себе не впускати. Анастасія послухалася і 28 років жила в молитві. Лише один раз на тиждень їй приносили хліб та воду й залишали біля печери.
Перед тим, як відійти Анастасія сповістила Даниїла про відхід в інший світ. Старець завітав до неї з необхідним приладдям для поховання. Він сповідав та причастив преподобну. Перед останнім подихом, Анастасія благословила Даниїла та ченця, який йому допомагав.
Під час поховань чернець зрозумів, що Анастасій був жінкою, а пізніше після повернення, Даниїл розповів йому історію Анастасії.
Той з часом записав розповідь та оприлюднив всьому світу.
Мощі преподобної Анастасії в 1200 році були перенесені до Константинополя та покладені недалеко від храму Святої Софії.
