fbpx

24 вересня — День «Зимненської» чудотворної ікона Божої Матері. Просіть перед образом про здоров’я. Зцілення і чудеса від ікони тривають до сьогоднішнього дня

Зимненська чудотворна ікона Божої Матері, за переказами, та сама, якою Патріарх Царгородський благословив святого князя Володимира на шлюб з грецькою царівною Анною.

З літопису відомо, що в 987 році, під час завоювання Корсуні (Херсонес), великий князь оcліп. В 988 році княжна Анна, майбутня дружина князя Володимира, привезла з благословення царгородського Патріарха Миколая на свій шлюб з князем ікону Божої Матері грецького письма. Джерело

Переказ продовжує також, що князь Володимир під час хрещення в купелі побачив сильне і незвичайне свічення від ікони, після чого став зрячим. Згідно з переказом, цю святу ікону рівноапостольний князь Володимир передав у заснований ним Зимненський Святогірський Свято-Успенський монастир, після чого вона стала називатися «Зимненською».

У 1724 році село Зимне придбав католик Михайло Чацький, який пограбував монастир і зняв з Успенського храму частину куполів, залишивши тільки два західних, щоб будівля стала схожою на католицький храм.

За переказами, Чацький, ставши перед шанованою в обителі іконою Божої Матері, сказав: «Ну, що, православна святиня чудотворна? Так і не змогла ти врятувати свій православний монастир!» Наступної миті він оcліп, а через три роки пoмер, після чого всі нащадки Чацького по чоловічій лінії втрачали зір за три роки до смepті.

Під час Першої Світової війни Зимненська ігуменя Марія, разом з келейницею і благочинною (адміністративна посада в монастирі) вивезли ікону в Житомир.

Після війни ікона не повернулася в Зимове (ймовірно, тому, що Західна Україна стала на деякий час частиною Польщі, а Житомирщина опинилася в складі СРСР). У 1966 році старица Юліанія, остання, яка залишилася в живих з трьох черниць, які врятували ікону, передала її Корецькому монастирю.

Читайте також: «Стільки церков навколо на землі нашій грішній, але яка ж з них спасительна?» Сильний текст, який має прочитати кожен віруючий

У 1995 році ікону хресним ходом перенесли в рідну обитель. Напередодні прибуття ікони в Зимне, паломники бачили в монастирі опівночі вогненний стовп над церквою Святої Трійці і чули з храму спів «Херувимської». Вирішивши, що в церкві відбувається служба, вони пішли туди, але виявилося, що храм закритий. Під час хресного ходу з іконою зцілилася від слiпоти жителька села Зимне.

У 1757 році ікона була покрита срібною визолоченою ризою. Зцілення і чудеса від ікони тривають до сьогоднішнього дня. Цей образ — один з найдавніших у Київській Русi.

You cannot copy content of this page