Ця загадкова історія трапилася багато років тому. Ранок 31 грудня в нашому будинку почався з гуркоту на кухні. Мама брязкала каструлями – потрібно було відварити овочі на салати – олів’є, оселедець під шубою, мімоза, вінегрет.
До обіду інгредієнти були готові і нарізані. Вона почала заправляти їх майонезом. Пам’ятайте, були скляні банки зі сталевими кришками? Джерело.
Мама невміло орудувала відкривачкою і шматочок скла потрапив у майонез. «Біжи в магазин, Борисе, поки він ще відкритий!» – скомандувала вона моєму батькові. «Цей майонез безнадійно зіпсований!»
Тато неохоче встав з дивану і пішов одягатися. Йому взагалі не хотілося відзначати цей Новий рік, тому що в гості до нас мала приїхати бабуся і мамина сестра з дітьми. Люди не п’ють ні за яких обставин.
Тато роздратовано гримнув дверима і пішов у темряву. Він не повернувся ні через годину, ні через дві.
«Все зрозуміло, товаришів у гаражах зустрів. Відзначати будемо без нього!» – розлютилася мама і почала збивати домашній майонез з яєць, олії та оцту.
Не прийшов додому тато і через 3 дня, і через тиждень. Ось тут то мама з бабусею занепокоїлися, сходили до всіх сусідів, обдзвонили всі лікарні. І завили, як дві сирени. До нас постійно підходили знайомі люди на вулиці і висловлювали свої співчуття.
Минуло два місяці. На календарі була дата – 8 березня. Вперше в житті ми з мамою не відзначали цей день. У будинку панувала тиша. Веселощів не хотілося. Ми повечеряли пісним супом, я сіла за уроки, мама розмовляла по телефону з приятелькою.
І тут відчиняються двері й заходить тато.
Я помчала до нього з усіх ніг. А мама цинічно запитала: «Ти майонез так довго шукав? І що? Купив?»
Вона з батьком не розмовляла 3 дня. Потім відтанула, пом’якшала. Наше життя увійшло у звичне русло. Батьки зробили вигляд, що нічого не було. І я сама не лізла в їхнє життя, не втручалася. Живий, здоровий батько. А що ще треба?
Батьківська таємниця відкрилася мені набагато пізніше, я вже на першому курсі інституту вчилася. Зі мною поруч сидів хлопець, симпатичний такий. Під час переклички викладач назвав моє ім’я, я підняла руку. Хлопець дивився на мене:
«Так ти Панаріна? Батька Борис звуть?»
Я кивнула.
«Він жив з моєю матір’ю два місяці, потім знову до вас повернувся»
Я не відразу зрозуміла, про що він говорить. Спочатку подумала, що у батька був шлюб до зустрічі з моєю мамою. А потім до мене дійшло.
Читайте також: Ранній шлюб по «зaльоту», красива 17-річна наречена і 23-річний наречений. Море планів і надій, які голосно розбилися
Історія банальна – тато вийшов на вулицю, зустрів знайому. Вона покликала його до себе. Перекусили, рвонули на дачу. Тато зловтішався: «Нехай без мене святкують, кумасі. Дружина, теща і сестра її! Нехай посумують, а то зовсім на шию мені сіли!»
Як протверезів, стало соромно до дружини повертатися. А в березні його самого вигнали. Довелося йти додому, за знайомою адресою.
