В одній з розмов з подругою почула від неї наповнені гіркотою слова: – «Ну, ось в кого він такий? Ми з чоловіком всього самі домоглися, а він (син) такий несамостійний, нічого сам не може, все йому здається дурницею, а в результаті з другого інституту відраховують, ні вчитися, ні працювати не хоче. Не знаю, що робити, просто в розпачі, адже якщо щось трапиться з нами, як він на світі жити буде ?! »Коли до мене повністю дійшов сенс сказаного, я жахнулася, адже мати серйозно боїться, що дорослий син сам не зможе прожити, що він настільки не самостійний і безпорадний, що буквально загине без батьківської опіки і допомоги.
І моя подруга не одна в такому страху живе. Я перебрала всіх своїх знайомих, що мають дорослих дітей. І що вийшло? Нарахувала щонайменше, трьох матерів, які, починаючи зі шкільних часів, старанно вчаться разом з дітьми вже в інституті: роблять курсові проекти, контрольні роботи, пишуть шпаргалки, щиро вважаючи, що допомагають дітям. Дві інших родини вже отримали разом з дітьми другі «вищі освіти». Діти створили свої сім’ї, і тепер батькам доводиться ще важче, адже годувати потрібно всю молоду сім’ю, та й онуків.
Ще дві мої знайомі сім’ї влізли у величезні борги і кредити, щоб купити дорослим дітям житло, причому, самі діти в цьому процесі практично не брали участь – все їздили на відпочинок, розважалися, надаючи виключне «право» економити і розплачуватися з боргами батькам . Причому, я почула ще й ось що від однієї з дочок в такій сім’ї: «Батьки зобов’язані дати пристойний старт у вигляді освіти, квартири, матеріальної допомоги до тих пір, поки я не зможу забезпечити собі пристойний рівень життя!». А на моє запитання, чи в змозі батьки це зробити, почула: «А навіщо тоді було злидні плодити? Я на світ не просилася! »
Читайте також: Народ довго не розходився. Всі захоплювалися вчинком дівчинки, дивувалися її сміливості і любові до нерідний матері
Звідки це все? Це питання задаю собі я, але ще частіше – ті батьки, які потрапили в становище зобов’язаних до самої смeрті працювати на дітей і їх благополуччя. Добре, якщо можливість допомагати дітям є, а якщо ні? Якщо попереду лише пенсія, а всі накопичення за довге життя «з’їдені» навчанням дитини, його утриманням під час навчання? А якщо дітей двоє або троє? Воістину, страшно жити і заглядати в завтрашній день, адже, що тут лукавити – на пенсію не проживеш, та й на лікування хвороб, що проявляються з віком, потрібно чимало грошей, а доходи стрімко зменшуються, ще й кризи перетворюють їх на ніщо.
І знову питання – звідки таке, чому дитина, в яку старанно вкладали все хороше, стає споживачем і егоїстом? Але питання риторичне, адже, справді, не сусіди ж під час вашої відсутності приходили і вчили дитя поганому ?! Давайте заглянемо в сім’ю, в якій тільки-тільки з’явився малюк. На перший звук, навіть не плач, не крик сили, а просто вигук, заклик, мама кидає всі справи і поспішає до дитини. І неважливо, що дитина здорова, сита, в сухих штанцях і з безліччю іграшок. Мамочка тут же вихоплює його з ліжечка або манежу, починає розважати, заколисувати, веселити і пр., Тим самим, виробляючи у дитини чіткий рефлекс – варто закричати, як відразу буде відповідна реакція: приємно і добре, з’явиться мама, яка виконає будь-яке бажання.
Так що там домашні справи або якісь свої заняття ?! Вам траплялося заходити в гості до таких батьків? Варто дитині зажадати уваги, як вони забувають про гостей і починають догоджати своє чадо, вимагаючи і від вас того ж. Дитина, безумовно, хоче бачити і відчувати матір поруч постійно, і люблячі матусі задовольняють це бажання, нітрохи не замислюючись, є в цьому необхідність чи ні.
Минають роки, дитина росте, ростуть і його запити. І ось мама вже робить за нього уроки, купує на першу вимогу вподобану річ, звільняє від усіх домашніх справ і так далі, тобто, як і в ранньому дитинстві, намагається захистити «беззахисне дитя» від усіляких негараздів, проблем і труднощів. Результат не забариться себе чекати: за такої опіки практично зі стовідсотковою ймовірністю виросте непристосований, не привчений до самостійних рішень і вчинків, розпещений дорослий малюк.
Не шкодуйте часу і сил, намагайтеся більше розмовляти з вашою дитиною, вникати в його проблеми, і не приховуйте по можливості своїх власних проблем. Дитина змалку повинна розуміти, що у кожної людини є не тільки права, але й обов’язки. І з розширенням прав, зростає і коло обов’язків, і відповідальності за свої слова і вчинки. Слідкуйте, щоб дитина виконувала дані обіцянки, нехай не відразу, але обов’язково.
