Була у одного чоловіка дочка. Росла красива, але робити нічого не хотіла. Придивився до неї один мужик, дівчина красива, прийшов із сином і засватали її. Батьки дали хорошу частку приданого і журяться, як їх дитина на новому місці жити буде, адже вона не любить нічого робити, та й не вміє.
Кілька днів невістці нічого не говорили. На четвертий день покликали її на обід. Зайшли до хати, а батько її чоловіка питає: – Хто що робив? Кожен сказав, що робив, тільки одна невістка мовчить. – А ти, дитино, що робила?
– Лежала.
– Ну, хто справою займався, сідайте за стіл, – каже господар, – а ти, дитя, лежи далі.
На другий день пішла невістка по воду. Кличе свекруха на обід. А свекор знову питає, хто що робив. Жінка каже: – Ой, а невістка принесла води!
– Тоді дайте їй глечик води.
Пообідали, і розійшлися далі працювати. Йде третій день. Свекруха пішла доїти корову, невістка за нею. Зайшов свекор в будинок: – Хто що робив? – питає.
– Ой, невістка корову видоїла, – каже свекруха.
– Так дайте їй глечик молока, нехай п’є. Побачила невістка, що треба більше робити. Запитує у свекрухи, що робити. Роботи в будинку чимало: і зварити, і прибрати. На четвертий день свекор знову: – Хто працював, сідаєте їсти. Сіла за стіл і невістка, бо заробила обід.
Йде батько до свата подивитися, як його доньці там живеться. Прийшов, а дочка працює у дворі. Сів, здивувався, а вона йому тихо каже: – Беріть, батько, ніж і обрізайте цибулю, бо тут такі люди, якщо не працюєш – їсти не дадуть. Хто не працює той не їсть. Все правильно?
Фото спеціально для Особлива
