Карти випадали одна за одною, Віта тільки посміхалась, але декілька хвилин нічого не говорила.
Ніби збиралася з думками, в моїй душі в той час вирувала буря емоцій, і загадок.
А якщо вона скаже щось погане, а якщо мені судженою долею бути одній все життя, а я так хочу мати чоловіка і діток.
Жінка глипнула на розклад, і підняла погляд на мене.
По спині пробігся холодок. Її добрий і ніжний голос заспокійливо на мене подіяв.
-Ти не будеш сама, не хвилюйся.
Але станеться дещо погане, не можу сказати що саме.
І ця ситуація приведе тебе до твого щастя.
Тільки ти не спіши, придивись добре, ти маєш бути впевнена перед тим як вийти заміж.
Тепер питань стало ще більше, і жодної відповіді, але хоч знаю що вийду заміж.
Мене запросили на побачення, і вроді все було досить добре, хороший хлопець, розумний, красивий, гарно заробляє.
Але всередині не відчула вогнику, жодних почуттів не виникло.
Значить він не той самий, знову не той.
На вулиці було холодно, рівень на градуснику понижувався, мороз сильнішав.
Я добиралась на роботу маршруткою.
Коли вже виходила якийсь чоловік мене штовхнув, я сильно впала, та забила руку.
Вона одразу опухла, треба було робити знімок.
Пошкодження були не значні, але працювати я не могла, тому вирішила поїхати в рідне місто до батьків в гості.
Трохи переймалась за валізу, але надіялась що хтось допоможе. Взяла купейний квиток.
Біля потяга мені допоміг чоловік, симпатичний з красивою посмішкою.
Я подякувала і пішла шукати своє місце.
І от через декілька хвилин він зайшов в моє купе, я здивувалася.
Його квиток був на 29, а мій 31. Який цікавий збіг.
Ми говорили всю дорогу, він розповідав про себе, а я про себе.
І виходили теж в одному місті.
Воно не було дуже велике, але Вадима я не зустрічала ніколи.
Він запросив на каву в суботу, я з радістю погодилась, батьки відпустили від себе на декілька годин.
Рука ще трохи боліла, але я все ж таки пішла.
Наше спілкування зав’язувалось все більше.
Вогник загорівся, і пізніше вже палав.
Це той чоловік, про якого розповідала Віта.
Після невдалого падіння, зустріч і кохання.
Вона про це говорила. Тепер я вірю, бо переконалась сама.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
