fbpx

– А якщо наpoдить твоя невістонька? Робити тo що будемо? Син то твій порядним – не кине з дитям. – запитала подруга. – Не наpoдить. Я до бабки ходила. Поки я не захочу – не буде у мене онуків. Цілих 10 тисяч за це віддала! – горда повідомила моя свекруха

Купили нам з чоловіком мої батьки квартиру. Хотіли нам двом подарувати, але, будучи знайомими з матір’ю мого чоловіка, відмовилися від цієї ідеї і оформили житло тільки на мене. Чоловік знав і повністю підтримав це рішення моїх батьків.

Природно, від свекрухи даний факт приховали. Наше нове житло ми з чоловіком ремонтували своїми силами. Без коментарів свекрухи, звичайно, не обійшлося:

– Ось свати жадібні. Квартирку підігнали, могли б і на ремонт розщедритися. О, у вас фарба залишилася? Я заберу, мені потрібно. Джерело

Крім фарби, свекруха нишком стягнула ще кілька рулонів шпалер. Точно такі ж ми з чоловіком не знайшли, довелося на одну зі стін у вітальні наліпити фотошпалери. Як тільки ремонт був закінчений, ми з чоловіком хотіли зітхнути спокійно. Але не тут то було.

У пам’яті моєї свекрухи події підміняються дуже легко, а видавати бажане за дійсне – її головний коник. Саме тому дуже скоро «подарунок батьків невістки» перетворився в «мій син купив квартиру, в яку його лінива дружина ні копійки не вклала».

А раз, на думку свекрухи, квартира куплена її сином, значить про це неодмінно повинні знати всі родичі.

Тітка Фая, дядько Вася з дружиною Оленою, двоюрідна сестра троюрідного дядька – тітка Маша з 3 дітьми – список людей, що відвідали нас в останні кілька місяців, я, якщо чесно, згадати не в змозі. Але ось останній візит свекрухи в мій будинок, в компанії її подруги дитинства – тітки Раї, я навряд чи забуду.

В той день я не пішла на роботу – у мене піднялася температура. Я викликала лікaря і насолоджувалася позаплановим вихідним, якщо можна так сказати про хвoру людину.

Почувши, як відчинилися двері, я дуже здивувалася – чоловік повинен бути на роботі. – Ось, Раєчка, хороми мого синочка. Ще розлучиться, я зовсім щаслива буду. – гучний голос моєї свекрухи лунав на всю квартиру. – Швидше б. Моя Ганнуся давно сина твого чекає. Час-то йде, я вже онуків хочу. – відповідала свекрусі її подруга дитинства, тітка Рая. – Син-то нерозумно зробив – в шлюбі квартирку купив. Ділити з невісткою доведеться. Ні копійки не вклала, а половину відрубає. Дівки нині безсовісні пішли! – почала розорятися свекруха.

– А якщо наpoдить твоя невістонька? Робити тo що будемо? Син то твій порядним – не кине з дитям. – запитала тітка Рая. – Не наpoдить. Я до бабки ходила. Поки я не захочу – не буде у мене онуків. Цілих 10 тисяч за це віддала! – горда повідомила свекруха.

Я лежу і офiгєвaю від почутого. Я навіть себе ущіпнула – раптом це поганий сон. На жаль, сном це не було. – А підемо, Рая, я тобі спальню покажу. Фу, яка вона жaxлива. Зовсім у дружини сина смаку немає. Вже не знаю чому, але я прошмигнула під ліжко. Це потім до мене дійшло – треба було виставити нахабну свекруха з компанією геть із квартири. Але, як то кажуть, хороша мислячи приходить після.

– Ой, бардак який! Навіть ліжко не заправила, ледащо. Як син її терпить? Нічого, одружиться з Ганною: вона і господарська, і роботяща. Зовсім не рівня цій. Гаразд, поїхали до Ганни, вона вже зачекалася, напевно. – свекруха взяла свою товаришку під ручку, і вони пішли з моєї квартири. Увечері, коли чоловік прийшов з роботи, я розповіла чоловікові про події сьогоднішнього дня, і поцікавилася:

– Хто така Аня?

– Анька? Так дочка тітки Раї. Вони з матір’ю все нас одружити хотіли. Тітка Рая в голову собі вбuла, що я буду ідеальним чоловіком для її дочки. Так Анька досі хлопця свого від мами ховає. Після відповіді чоловіка у мене з дyші впав камінь. Було ще одна обставина, яка дуже мене турбувало – наявність ключів у свекрухи:

– Ти що, дав ключі своїй мамі?

Читайте також: Арсен перебрав дівчат зі свого та сусідніх сіл, а до душі не знайшов. Бабусі Горпина нічого не сказала про свою пригоду під лісом, а через місяць старенька помepла, так і не дізнавшись, що внучка вaгiтна

– Ні звичайно. Я що, дурень по-твоєму? А пам’ятаєш, я кілька місяців тому ключі загубив? Мабуть, мати сперла. Я з нею поговорю, ключі відберу. Хоча ні, давай краще замок змінимо? Нехай сюрприз буде. Не чекав я від матері такого. Я, звичайно, знав, що вона тебе недолюблює. Але не до такої міри. – чоловік обняв мене, поцілував у маківку і додав

– Навіть моя мати не розлучить нас. Обіцяю.

– А можна, я її до нас більше не пущу? – я благально подивилася на чоловіка.

– Звичайно можна, рідна.

You cannot copy content of this page