Або в мені щось не так, або доля грає зі мною в дурні ігри, але в який раз мій черговий «єдиний на світі» виявився одружений. Коли я виявила штамп в паспорті у першого свого чоловіка, то довго і гірко плакала, звинувачуючи життя в тому, що воно не дозволило нам зустрітися до того, як він з кимось там встиг сходити в РАЦС.
Другий «обранець» довго і вміло водив мене за ніс, показуючи чистий паспорт, хоча, як виявилося, у нього є ще один, в якому зазначено все, що належить: дружина, діти, прописка. Його я вигнала практично без жалю, лаючи тільки себе за недалекоглядність і невміння розбиратися в людях. Джерело.
І ось третій, з яким ми вже так мило і славно проводимо час майже півроку. Не знаю, що йому спало на думку, але вирішив він сам покаятися і затіяв жалісливу розмову про те, що йому одружитися на мені хотілося б, але ніяк – вдома дружина і діти чекають.
Власне, заміж я і не збиралася поки, так що він поспішив з зізнанням. Але на нашому романі я відразу поставила жирну крапку. Причому, він пішов глибоко переконаний, що я так вчинила, тому що він відмовився одружитися. Але це його проблеми – ні запевняти, ні переконувати я нікого не збираюся.
Відразу скажу – я противниця того, аби забирати чоловіка з родини, і ніколи не ставила перед собою такої мети. Але якось так виходило, що всі, з ким у мене складалися скільки-небудь тривалі відносини, виявлялися одруженим. І провини я на собі не відчуваю – на них же не написано, що вони – чужі чоловіки!
На вигляд, абсолютно вільні чоловіки, які мають достатньо часу і грошей, щоб красиво залицятися до дівчини, зводити її в ресторан, звозити на тиждень до теплого моря, дарувати подарунки.
Невже вже при знайомстві потрібно питати про сімейний стан? Але ж і збрехати можуть, як другий мій, а правду дізнаєшся зазвичай абсолютно випадково, а то взагалі, роки життя пройдуть, поки що з’ясується.
Мене стало більше цікавити ось яке питання: а куди дружини дивляться? Ледь що – відразу починають поливати коханок, які всі такі погані, тому що розбивають «щасливі і безтурботні» сім’ї. Але я от думаю, як можна не помітити, що чоловік стільки часу проводить поза домом?
Я ось останнього свого можу в приклад привести – ми за півроку пару раз з’їздили за кордон, і зустрічалися на тижні кілька разів, і ночувати він у мене залишався, і всюди, куди хотілося, ходили. Мені при такому режимі зустрічей і в голову прийти не могло, що у нього є дружина і діти. А як дружина такі його відлучки пояснює? Питається, а що ж за сімейний уклад такий, коли чоловіка і батька майже ніколи немає вдома? Або це не дуже і треба, поки він справно гроші приносить?
Створюється враження, що в шлюбі, в більшості своїй чоловіки користуються ще більшою свободою, ніж до одруження. Так напрошується питання, що ж жінки так своє життя збудували, що живуть в залежності від чоловікових примх. Як ви будете почуватися, жити і чекати, і боятися, як би не знайшов іншу, не кинув ?!
Мені здається, що ось таких і кидають, які самі добровільно здаються в повну кабалу до чоловіка, а він, як господар гарему, живе і радіє, нікому звіт в своїх вчинках, часу та витрати не дає. Я не повірю, що дружини нічого не помічають, адже чоловік на стороні і сили, не тільки час і гроші витрачає, але і сили, і частина душі, ніжності, любові. Значить те, що витратив, то недодав будинку? А якщо так, то чому не можуть схаменутися відразу?
А, може, все одно? Нехай, мовляв, гуляє, аби не йшов? Навіть краще, що не пристає і не заважає телевізор дивитися і по магазинам шлятися в компанії таких же дружин, чоловіки яких живуть життям холостяків. Але ж чоловікам і набриднути може просто так гуляти, і захочеться, щоб їх вдома не рахунки з магазинів і байдужість зустрічало, а близький друг і кохана жінка.
Зраду легше попередити, ніж пережити або пробачити. І якби дружини не думали, що штамп у паспорті – це право на власність, а все-таки було уважніше до своїх чоловіків, то багатьох розлучень вдалося б уникнути. І тим жінкам, у кого не склалося поки особисте життя, теж легше було б – не траплялися б на вудку одружених донжуанів, не вірили б в можливість щастя з ними і в щасливу сім’ю.
Читайте також: Одного дня чоловік написав: “Наш шлюб був помилкою, а помилки треба виправляти”. Це була перша зрада. Вдруге зрадив син
Коли чоловік додому після роботи поспішає, коли він дітей виховує, коли вдома уважна і турботлива дружина, яку не обдуриш вигаданими нарадами, коханка відразу зрозуміє, що цей чоловік не вільний. Більш того, що він дорожить і сім’єю, і спокоєм дружини, її почуттями, і дітей береже.
І якщо жінка не хижачка, яка свідомо робить ставку на конкретного чоловіка, не думаючи ні про що, крім свого інтересу, вона швидко припинить відносини – навіщо їй чужий чоловік, якого тягне в сім’ю, до дітей ?! А ті, що дружини дивляться крізь пальці на пригоди чоловіків, і їм відгукнутися може – відведуть, і тим дурепою, які одруженим повірили, таке потурання життя зіпсувати може. Вони ж не винні, що їх обманюють!
Ганна
