Активна фаза війни має завершитися за 2-3 тижні і у квітні кияни, ймовірно, зможуть повернутися до своїх домівок – Арестович про хід війни та тактику окупантів

Російська армія втрачає наступальний потенціал і її ресурсів вистачить ще на 2-3 тижні активних бойових дій в Україні. Загрози захоплення Києва зараз уже немає і у квітні кияни ймовірно зможуть повертатися до своїх домівок. Такі прогнози щодо широкомасштабної війни Росії проти України зробив радник голови Офісу президента Олексій Арестович. В інтерв’ю Радіо Свобода він також розповів про втрати російської армії і пояснив за яких умов війна може закінчитися.

– Які позиції зараз у російських окупаційних військ і які їхні основні цілі тепер?

Я думаю, що Києву найближчим часом нічого, окрім артилеристських і ракетних ударів не загрожує

– Ну, вони починали з шести оперативних напрямків окремих. Це Київ, Чернігів, Суми, Миколаїв, Харків і зона ООС. З військової точки зору – це просто безглуздя, але вони до нього вдалися і потерпіли закономірний крах.

І зараз вони продовжують нарощувати зусилля лише на напрямку Херсона, Миколаєва і в зоні ООС, де вони намагаються оточити наші війська, наносячи удари від Волновахи на північ, і від Ізюму на південь. «Клешні» хочуть зробити.

І Маріуполь вони знищують. І це все.

На решті напрямків, той самий Київ, той самий Чернігів, ті самі Суми, Харків – вони переважно перейшли до оборони, до утримання районів, які вони зайняли. І йдуть місцеві бої тактичного значення, які не становлять серйозної загрози у вказаних містах.

– Чи може бути загроза для Києва у найближчий час, чи стягують вони війська туди і чи готують ще одну спробу наступу?

– Нема чого стягувати, по-перше. По-друге, за військовою логікою, ніколи не тягнуть туди, де немає надій на успіх. Тягнуть туди, де намітився успіх. Для них це Маріуполь, можливо зона ООС, як вони вважають. І, можливо, Миколаїв. Але не Київ… Я думаю, що Києву найближчим часом нічого, окрім артилерійських і ракетних ударів не загрожує.

–​ Який у них зараз план і які задачі стоять зараз?

– Вони перенесли якраз на зону ООС, на Маріуполь та Миколаїв, там сподіваються досягти успіху. Миколаїв марно, зона ООС не знаю, сумніваюсь. А от Маріуполь так, вони оточили. Військові зусилля там їм не вдаються, але от знищення цивільного населення… ця політика терористична, нелюдська. Вбито майже 3 тисячі осіб, наразі…​

З військової точки зору Маріуполь взяти не можуть. Проблема Маріуполя це геноцид місцевого населення

–​ Якщо вдасться їм Маріуполь взяти, то це буде…

– Це буде серйозна поразка для нас і певний успіх для них. Але дивлячись які сили вони витратили і скільки вони втратили, то навіть взяття Маріуполя для них буде вже дуже поганою втіхою. Але і Маріуполь не візьмуть. Його не можуть взяти з військової точки зору. Там співвідношення сил – сторін, спроби його взяти показують що це марно. Третю добу по дві атаки на Маріуполь наземними силами. Усі знищуються. І це показує, що з військової точки зору Маріуполь взяти не можуть. Проблема Маріуполя – це геноцид місцевого населення.

–​ А який загалом у російських військ потенціал зараз?

Вони фактично програли, а зараз вони перед обличчям оперативного глухого кута, а потім і програшу може стати протягом 2-3 тижнів

– Вони ввели з 24 лютого 97 тактичних груп, це понад 120-130 тисяч осіб, але є ще тилові частини, тобто загальне групування десь 200 тисяч. З них 15 знищено цілком. 18-20 приведені у стан небоєздатності.

Десь 60 (тактичних груп – ред.) зараз оперує, але вони зв’язані боями по усій Україна і десь 10 у них в резерві ще. Це невеликі сили при такому розмахові та інтенсивності бойових дій. Тобто фактично вони втрачають наступальний потенціал. Тобто вони ідуть вже по інерції, і думаю, що 10 днів, може 14 у них залишилося на те, щоб вони взагалі були здатні на активні бойові дії.

Потім неминучий перехід до позиційної війни, вони стають в оборону, як зараз під Києвом, наприклад. І вже оперативного розмаху не буде. А буде тактичний, тобто бої за перехрестя, за маленькі села, на вирівнювання позицій і так далі.

Навіть, якщо вони нашкребуть зараз резерви, хоча у них з цим величезні проблеми, у самій Росії і в Сирії не вдалося набрати. І вони перекинуть сюди, то ці резерви не будуть здатні принципово змінити ситуацію. Тобто вони фактично програли, а зараз вони перед обличчям оперативного глухого кута, а потім і програшу може стати протягом 2-3 тижнів.

–​ На ці 2-3 тижні в України є достатньо ресурсів, щоб відбиватися і утримувати кордони, як мінімум у тих межах, у яких вони зараз є? Я маю на увазі умовні кордони..

– Лінію розмежування, фронту. Достатньо ресурсів, більше того, треба розуміти, що ми щодня стаємо більш потужними, а вони втрачають. Тому що ми на своїй власній території, а вони на ворожій. Нам іде західна допомога, у них закінчуються тилові запаси, як ми бачимо з їх звернень за військовою допомогою до Китаю і навіть Північної Кореї, інформація така приходить. І час грає не на їх користь, дуже сильно не на їх. На полі, ми про санкції навіть можемо не казати. Вони можуть бити ракетами, цього добра у них вистачає, крилатих ракет повітряного базування, типу «Іскандер» і вони будуть бити, може більше, ніж зараз.

Вони можуть бити ракетами, цього добра у них вистачає, крилатих ракет повітряного базування, типу «Іскандер» і вони будуть бити, може більше, ніж зараз

–​ З 1 квітня може бути друге хвиля наступу на Україну?

– Нема чим наступати. Вони можуть бити ракетами, цього добра у них вистачає, крилатих ракет повітряного базування, типу Іскандер і вони будуть бити, може більше, ніж зараз. Але вони намагаються вже майже не застосовувати авіацію, окрім Маріуполя і зони ООС. Але там їх збивають.

У зоні Маріуполя нема, на жаль, ППО потужної, а от у зоні ООС збивають щодня фактично.

Питання виникає, що Київ, Харків, Чернігів, Суми майже не бомблять вже, тому що вони втратили 83 літаки багато підготовлених екіпажів.

Розумієте, вони зібрали 500 літаків навколо України. Але застосовували 120-150, тому що у них підготовлених льотчиків набагато менше, ніж літаків. І уявіть собі, якщо ми збили 83, ну, може, 85 вже на сьогодні, зі 150 – це більше, ніж половина вже нездатних. Решта виснажились. Тобто це величезна проблема. Навіть цей рід військ у них зараз підточує свої можливості діяти в Україні.

–​ Коли люди зможуть по-трохи повертатися у свої домівки?

– Ну, активна фаза 2-3 тижні має завершуватися. Вона майже завершена під Києвом, Харковом, Сумами і Черніговом.

Потім жителі Києва зможуть, мабуть, повертатися до своїх міст, тому що під Києвом відіб’ємо скоріше за все загрозу.

Навіть, якщо вони десь нашкребуть якісь резерви, спробують перейти у наступ, то все одно, все закінчиться їх поразкою. Ну просто на тиждень це, або на 10 днів ще віддалиться. Кінець тут один, вони стратегічно програли, програють і оперативно. Тому я думаю, що середина квітня, кінець квітня – кияни, які поїхали, зможуть повертатися додому.

Я думаю, що середина квітня, кінець квітня кияни, які поїхали зможуть повертатися додому.

А потім два варіанти, або мирну угоду укладаємо і вони забираються з кінцями, або позиційна війна, вони будуть намагатися утримувати районі, які тримають. Це для них ще гірша катастрофа, ніж те, що відбулося при спробі наступу.

Тому, що вони на нашій землі, де їх усі ненавидять. Тилове постачання – це вічна проблема. Відбиваємо їх зараз тилові колони і будемо відбивати ще більше. Вони будуть стояти на місці, тобто ми точно будемо знати координати.

Це ж не ловити війська, які пересуваються у полі. Ми будемо бити по стаціонарних цілях, групових, це дуже вигідно. А по-третє піде «зеленка» так звана, тобто розквітне природа, і для партизанів, Сил спеціальних операцій, місцевих – це «лакомий кусочєк».

За матеріалами Радіо Свобода

Фото ілюстративне з вільних джерел