— Але я ж твоя сестра, Лєно! Невже тобі шкода позичити мені? Я все поверну, чесно, разом із минулими боргами
— Привіт, сестричко! Сюрприз! — Жанна стояла на порозі квартири, усміхаючись на всі зуби. За її спиною виднілася велика валіза на коліщатах і об’ємна сумка.
Лєна завмерла у дверному отворі з рушником у руках. Вона щойно вийшла з душу й збиралася приготувати вечерю для чоловіка, який мав повернутися з роботи за годину.
— Жанно? Що ти тут робиш? — Лєна не могла приховати подиву. — Чому не попередила?
— А що, треба попереджати, щоб відвідати рідну сестру? — Жанна легко відсунула Лєну й закотила валізу до передпокою. — Я подумала, що буде веселіше звалитися як сніг на голову! Ти ж не проти?
Лєна мовчки спостерігала, як молодша сестра знімає куртку й вішає її на гачок, наче була тут повноправною господинею.
— Насправді в нас з Валерою плани на вихідні… — почала Лєна, але Жанна перебила її:
— Які плани? Поїдете на дачу? Чудово, я з вами! Давно не вибиралася на природу! У вас же там баня є, так?
— Ми збиралися до його батьків! — збрехала Лєна, намагаючись зупинити цей натиск.
— Ой, нічого! Я тут сама побуду! Можна я поживу в тебе тиждень? Максимум два? — Жанна вже пройшла до вітальні й з комфортом розташувалася на дивані. — Які у вас класні нові меблі! І телевізор замінили? Ого, це ж остання модель!
Лєна відчула, як усередині наростає тривога. Це був не перший несподіваний візит сестри. Зазвичай такі приїзди закінчувалися тим, що Жанна позичала гроші, які потім ніколи не повертала.
— Слухай, Жанно, ти могла б хоч подзвонити перед приїздом! — Лєна присіла на край крісла. — Мені треба порадитися з Валерою.
— Про що тут радитися? — Жанна дістала телефон і почала щось швидко друкувати. — Я ж не чужа людина! Я твоя сестра! До того ж я не буду вам заважати, обіцяю!
У цей момент вхідні двері відчинилися, і до квартири увійшов Валера. Він здивовано подивився на валізу у передпокої, а потім заглянув до вітальні.
— О, Жанно! Як ти тут? — у його голосі звучав щирий подив, але без невдоволення.
— Валерко! — Жанна схопилася й кинулася обіймати зятя. — Як я рада тебе бачити! Ти все такий красунчик! Пощастило моїй сестричці з чоловіком!
Лєна спостерігала за цією сценою, схрестивши руки. Валера ніколи не бачив темного боку Жанни. Для нього вона була милою, веселою дівчиною, яка іноді завдавала незручностей своїми спонтанними рішеннями. Він не знав, скільки разів Лєна давала сестрі гроші, які та не повертала. Не знав про зниклі прикраси після одного з візитів Жанни (довести нічого не вдалося, але Лєна була впевнена, що це справа рук сестри).
— Жанна хоче залишитися в нас на тиждень! — сказала Лєна, сподіваючись, що чоловік зрозуміє її тон.
— Так? Ну, чому б і ні! — Валера знизав плечима. — Гостьова кімната вільна! Тільки попереджати треба, Жанно! Ми могли бути у від’їзді!
— Я й хотіла попередити, але вирішила зробити сюрприз! — Жанна підморгнула. — До того ж я стільки всього цікавого вам розповім! У мене зараз такий період у житті — все змінюється на краще!
Лєна й Валера переглянулися. Лєна сподівалася, що чоловік уловить її занепокоєння, але він лише усміхнувся.
— Ну, раз ти вже тут, розташовуйся! — Лєна встала. — Я піду закінчувати з вечерею! Валеро, допоможи Жанні з валізою, покажи кімнату!
Поки чоловік допомагав Жанні облаштуватися, Лєна стояла на кухні, нарізаючи овочі для салату й розмірковуючи. Щось не давало їй спокою. Жанна ніколи не приїздила без причини. Завжди була якась причина, якесь прохання, яке спливало через кілька днів. А цього разу вона відразу заговорила про тиждень або навіть два. Щось явно відбувалося в житті молодшої сестри, і Лєна не була впевнена, що хоче знати, що саме.
Третій день перебування Жанни в їхній квартирі почався так само як і попередні — з її гучної розмови телефоном о сьомій ранку. Лєна лежала в постелі, вслухаючись у голос сестри, що долинав з-за стіни.
— Так-так, я все вирішу! Гроші будуть, не переймайся! — Жанна говорила приглушено, але в ранковій тиші кожне слово було чітко чути. — Ми ж домовилися, так? Я своє обіцяння виконаю!
Лєна повернулася до чоловіка. Валера міцно спав, накривши голову подушкою. Останні два дні він повертався з роботи пізніше звичайного, посилаючись на термінові проєкти. Лєна підозрювала, що він уникає їхньої гості, яка з кожним днем ставала все нав’язливішою.
Учора ввечері, коли вони вечеряли втрьох, Жанна раптом почала розпитувати Валеру про його зарплату.
— А правда, що в айті зараз добре платять? — запитала вона, накладаючи собі другу порцію приготованого Лєною ризотто. — Напевно, ви з Лєнкою зовсім не бідуєте?
Валера лише знизав плечима, не бажаючи обговорювати фінанси, але Жанна не вгамовувалася.
— Ви на щось збираєте? — вона обвела поглядом кухню. — Ремонт у вас свіжий, техніка нова! Напевно, на квартиру більшу відкладаєте? Чи машину?
— Ми намагаємося мати фінансову подушку! — ухильно відповіла Лєна, відчуваючи роздратування. — На всякий випадок!
— Розумно! — схвально кивнула Жанна. — Гроші мають працювати, а не лежати мертвим вантажем! Ось я, наприклад, зараз розглядаю дуже вигідне вкладення…
Лєна зітхнула й вибралася з постелі. Вона прийняла душ, приготувала сніданок і сиділа на кухні з чашкою кави, коли з’явилася Жанна — у новому шовковому халаті, з ідеальною укладкою та макіяжем.
— Доброго ранку, сестричко! — Жанна плюхнулася на стілець навпроти Лєни. — Що на сніданок?
— Яєчня й тости на столі! — Лєна кивнула на плиту. — Кава в кавнику!
— Ти завжди була такою господарною! — протягнула Жанна, накладаючи собі яєчню. — На відміну від мене! Я навіть сніданок собі приготувати нормально не можу!
— То ти ніколи не намагалася! — зауважила Лєна.
— Навіщо намагатися, якщо є ти? — Жанна усміхнулася. — До речі, я тут подумала… У тебе ж є ті золоті сережки, які тобі мама на випускний подарувала? Вони тобі личать?
Лєна нахмурилася.
— До чого тут мої сережки?
— Та так, цікавлюся! — Жанна знизала плечима. — У тебе стільки прикрас, я подумала, може, ти й не згадуєш про них!
Лєна відставила чашку й уважно подивилася на сестру.
— Жанно, навіщо ти приїхала?
— Як навіщо? Провідати сестру, звісно! — Жанна зробила невинне обличчя, але Лєна помітила, як вона нервово постукує ногою по підлозі.
— Три дні ти живеш у нас, і весь цей час постійно з кимось перешіптуєшся телефоном, вивчаєш нашу квартиру, розпитуєш про доходи! — Лєна схрестила руки. — Нумо відверто, що відбувається?
Жанна зітхнула, відкинулася на спинку стільця й довго дивилася у вікно, наче наважуючись.
— Гаразд! — нарешті промовила вона. — Я познайомилася з людиною! Його звати Марат! Він… Він змінить моє життя, Лєно! У нього власний бізнес, дуже перспективний!
— І що? — Лєна приблизно розуміла, до чого веде сестра.
— Він запропонував мені стати його партнером! — очі Жанни загорілися. — Це унікальна можливість! Ми будемо імпортувати товари з Китаю й перепродавати! Прибуток — мінімум двісті відсотків!
— Звучить як типова схема шахрайства! — зауважила Лєна. — І скільки треба вкласти?
— Лише вісімсот тисяч гривень! — швидко сказала Жанна. — Це початкові вкладення, вони окупляться за два місяці, максимум за три! Марат все прорахував!
Лєна засміялася, але без веселощів.
— Отже, ти приїхала до нас, щоб випросити гроші для якогось Марата?
— Він не якийсь! — обурилася Жанна. — Він серйозний бізнесмен! У нього вже є успішний досвід!
— І чому ж у такого успішного бізнесмена немає власних грошей? — запитала Лєна.
— Усі його кошти вкладені в розширення інших напрямів! — Жанна говорила швидко, наче завчену фразу. — Це тимчасові труднощі! Усі підприємці через це проходять!
Лєна встала й підійшла до вікна. Вона дивилася на вулицю, на людей, що кудись поспішали, і намагалася придушити хвилю роздратування.
— Скільки ти йому дала? — запитала вона, не обертаючись.
За спиною повисла тиша, і це була найкраща відповідь.
— Чотириста тисяч! — нарешті призналася Жанна. — Це були мої заощадження та… Трохи позичила у знайомих!
Лєна повільно повернулася до сестри. Жанна сиділа, опустивши голову, смикаючи край скатертини.
— І тепер цей Марат вимагає ще грошей? — Лєна схрестила руки. — Класична схема! Спочатку витягує невелику суму, а потім просить дедалі більше!
— Ти нічого не розумієш! — Жанна схопилася. — Ми почали, але треба розширюватися! Китайці вимагають мінімальну партію, інакше не працюють! Це бізнес, Лєно, там потрібні вкладення!
— А де гарантії, що ти не втратиш ці гроші? Що цей Марат взагалі існує?
— Та ось же! — Жанна схопила телефон і показала Лєні фотографію чоловіка середніх років з ідеально укладеним волоссям і білозубою усмішкою. — Він справжній! І наш бізнес справжній!
Лєна забрала телефон і почала гортати фотографії. Марат на тлі дорогих машин, Марат у ресторані, Марат на яхті. Стандартний набір для створення образу успішного бізнесмена.
— Де ви познайомилися? — запитала Лєна, повертаючи телефон.
— У клубі! — Жанна сховала телефон. — Він підійшов до мене сам, пригостив напоєм!
— І відразу запропонував стати бізнес-партнером? — Лєна підняла брову.
— Ні, звісно! — Жанна закотила очі. — Ми зустрічалися кілька тижнів! Він возив мене до ресторанів, дарував подарунки! А потім сказав, що бачить у мені потенціал і хоче разом розвивати бізнес!
Лєна похитала головою. Історія була стара як світ — аферист знаходить довірливу жінку, зачаровує її, а потім виманює гроші під приводом спільного бізнесу.
— І навіщо ти приїхала до мене? — запитала Лєна, хоча чудово знала відповідь.
— Мені потрібні гроші! — Жанна подивилася сестрі прямо в очі. — Я знаю, що у вас з Валерою є заощадження! Ви обоє добре заробляєте, живете скромно! Напевно, на рахунках лежить значно більше!
— І ти думаєш, я дам тобі дам такі гроші? — Лєна не вірила своїм вухам. — Після того, як ти не повернула навіть тих п’ятдесяти тисяч, що брала минулого року?
— Тоді була інша ситуація! — Жанна підвищила голос. — Зараз усе серйозно! Це бізнес, Лєно! Я все поверну, клянуся! З відсотками!
— Ні! — Лєна похитала головою. — Я не дам тобі грошей! І Валері я не дозволю дати тобі ні копійки! Цей твій Марат — звичайний шахрай, і ти це чудово знаєш, лише не хочеш визнавати!
Жанна втупилася в сестру, і її обличчя почало змінюватися. Маска милої сестрички сповзла, оголюючи злість і розчарування.
— Але я ж твоя сестра, Лєно! Невже тобі шкода позичити мені? Я все поверну, чесно, разом із минулими боргами!
— Ти ніколи не повертаєш борги, Жанно! — Лєна залишалася спокійною. — Ти завжди щось обіцяєш, але ніколи не виконуєш обіцянок! І зараз ти говориш те саме!
— Ти зла! — Жанна почала ходити кухнею. — Тобі не потрібні ці гроші! У тебе все є — чоловік, квартира, робота! А в мене нічого немає! Це мій шанс, Лєно! Мій єдиний шанс!
— Твій єдиний шанс — розплющити очі й зрозуміти, що тебе обманюють! — Лєна встала зі стільця. — Ти можеш пожити в нас пару днів, а потім знайди собі роботу й почни заробляти сама! Дорослі люди так роблять!
Жанна завмерла, її очі звузилися.
— Ти завжди вважала мене недолугою, так? — її голос став низьким, небезпечним. — Завжди була така правильна, така розумна! Міс Досконалість!
— Я ніколи не вважала тебе такою! — втомлено відповіла Лєна. — Я вважаю тебе безвідповідальною! Ти ніколи не думаєш про наслідки!
— А ти занадто багато думаєш! — Жанна схопила зі столу чашку й з силою грюкнула її назад, розхлюпавши каву. — Ти нудна! Усе твоє життя — це робота й дім! Ні ризику, ні азарту!
— Зате в мене є дах над головою й їжа на столі! — парирувала Лєна. — І мені не доводиться випрошувати гроші в родичів!
Жанна замовкла, її груди важко здіймалися. Вона дивилася на сестру з такою ненавистю, що Лєна мимоволі зробила крок назад.
— Ти пошкодуєш про це! — процідила крізь зуби Жанна, дивлячись на сестру почервонілими від злості очима. — Ти завжди була такою — жадібною, егоїстичною! Все собі!
— Я егоїстична? — Лєна гірко всміхнулася. — Скільки разів я давала тобі гроші? Скільки разів ти обіцяла повернути, але не повертала? І знову приходила з простягнутою рукою, і знову я допомагала!
— Бо я твоя сестра! — Жанна схопила зі столу тарілку й жбурнула її на підлогу. Фарфор розлетівся осколками. — Сім’я має допомагати одне одному!
— Допомагати, а не спонсорувати нескінченні авантюри! — Лєна не відступала. — Цей твій Марат — звичайний альфонс, який виманює в тебе гроші! Завтра він знайде іншу дурепу, а ти залишишся з боргами!
Обличчя Жанни спотворилося.
— Забери свої слова назад! — кричала вона. — Ти нічого не знаєш про нього! Нічого!
Лєна спробувала заспокоїти сестру, але та не вгавала.
— Дай мені гроші! — відкарбувала Жанна. — Негайно! Я знаю, що у вас є заощадження! Де вони? У сейфі? На банківському рахунку?
— Ти не отримаєш ні копійки! — твердо сказала Лєна, випростовуючись. — Забирайся з мого дому!
Раптом позаду виник Валера. Він вискочив з ванної, почувши шум, і тепер стояв у дверному отворі, в самих джинсах, з мокрим волоссям.
— Що тут коїться? — промовив він тихо, але в його голосі було стільки емоцій, що Жанна замовкла.
— Валеро, зачекай! — кричала Жанна. — Ти не розумієш! Вона мені винна! Ми сім’я!
Валера мовчки відчинив вхідні двері й виставив Жанну на сходи.
— Якщо ти ще раз наблизишся до моєї дружини! — промовив він крижаним тоном. — Я викличу поліцію! І повір, мені байдуже, що ти її сестра!
Він грюкнув дверима перед її обличчям і повернувся до Лєни, яка стояла, привалившись до стіни.
— Її речі! — сказала Лєна, вказуючи на гостьову кімнату. — Викинь їх!
Валера кивнув, швидко зібрав валізу і сумку Жанни та виніс їх на балкон, потім скинув униз. Повернувшись, він обійняв дружину.
Вони сиділи на кухні, коли задзвонив телефон Лєни. На екрані висвітилося «Мама».
— Не бери! — сказав Валера, але Лєна вже натиснула на кнопку.
— Що ти робиш?! — пролунав пронизливий голос Валентини Матвіївни. — Жанна мені все розповіла! Як ти могла виставити рідну сестру на вулицю?! Вона до тебе по допомогу прийшла!
— Мамо, вона вимагала у мене гроші! — спокійно відповіла Лєна. — Вона випрошувала велику суму для якогось афериста, а коли я відмовила, спробувала влаштувати сварку. У моєму домі!
— Не вигадуй! — заперечила мати. — Жанна ніколи б такого не зробила! Це все твій чоловік! Він налаштовує тебе проти рідної сім’ї!
Лєна заплющила очі, відчуваючи, як усередині все стискається від утоми.
— Прощавай, мамо! — тихо сказала вона й натиснула на кнопку завершення виклику.
Потім вона заблокувала номер матері й сестри, вимкнула телефон і поклала його на стіл.
— Ти впевнена? — запитав Валера, дивлячись їй в очі.
— Абсолютно! — Лєна кивнула. — Це був останній раз, коли вони намагалися маніпулювати мною! Моя сім’я тепер тільки ти!
Валера обійняв її, обережно, і вони довго стояли так — посеред кухні, серед уламків розбитих стосунків. Але всередині Лєни, поступово розливалося відчуття свободи. Ланцюги, якими її сковувала токсична сім’я, нарешті були розірвані…
