Аліса сиділа на лавочці в парку і з насолодою їла морозиво. Раптом з кущів пролунав дзвінок телефону. Тоді вона й уявити не могла, що той дзвінок змінить її життя

Дівчина озирнулася, але за лавкою нікого не було. А телефон в кущах продовжував лунати. Аліса встала з лавочки і, зітхнувши, полізла в кущі в пошуку джерела звуку.

Нарешті, вона намацала в траві вібруючий апарат, вилізла з кущів, але дзвонити він уже перестав. На щастя, телефон не мав паролю, тому Аліса відкрила пропущені виклики, і побачила, що дзвонив якийсь Паша. Дівчина набрала номер, їй тут же відповів молодий хлопець. Джерело

– Добридень! – сказала Аліса, – я знайшла ваш телефон, в парку в кущах.

– Ой, спасибі, що передзвонили – радісно вигукнув хлопець, – це телефон моєї бабусі, вона вранці гуляла в парку, і їй стало погано з серцем, перехожі викликали швидку, а телефон мабуть в метушні загубили. Дівчино, дорогенька, Ви можете відвезти телефон моїй бабусі в лікарню, я, на жаль, зараз в іншому місті, мені про все розповів лікар. – попросив Павло.

Аліса трохи задумалася, але вирішила погодитися. Паша докладно пояснив куди везти телефон. Коли дівчина приїхала в лікарню, медсестра чомусь вирішила, що вона онука пацієнтки Луньової і провела Алісу прямо в палату. На ліжку лежала маленька, худенька і дуже бліда старенька. Вона подивилася на Алісу і запитала: – А де Паша?

– Паша у відрядженні сказала Аліса, – я Вам телефон привезла, ви втратили. Аліса поклала телефон на тумбочку ближче до старенької. Бабуся слабо посміхнулася. – Я піду, – сказала Аліса.

– Дитинко, а ти дівчина Паші, – раптом запитала бабуся, – ви красива пара.

– Ні, – зашарілася Аліса, – я просто телефон знайшла, і зателефонувала Вашому онукові.

– Добре, йди, – трохи ображено сказала старенька.

Медсестра на виході запитала у Аліси телефон, і дівчина продиктувала його, сама не знаючи навіщо. На наступний день Аліса сиділа на парі в університеті, як раптом у неї задзвонив телефон. Дзвонив лікар з лікарні і попросив приїхати Алісу, так як пацієнтці стало гірше, потрібно за нею доглядати, а медсестер не вистачає.

Аліса спробувала відмовитися і пояснити, що вона не родичка, але лікар вже поклав трубку. Після лекцій Аліса поїхала в лікарню, щоб все таки пояснити, що вона не родичка Луньової, але пройшовши в палату і побачивши нещасну стареньку, вирішила залишитися. Три доби дівчина просиділа біля ліжка важкохворої жінки і виконувала всі вказівки лікаря. На четверту добу бабусі стало краще, а Аліса була абсолютно вимотана і поїхала додому.

На наступний ранок, Аліса знову поїхала в лікарню дізнатися як справи її підопічної і дізналася, що приїхав Паша. Вона увійшла в палату і побачила дуже симпатичного хлопця біля ліжка бабусі Клави. Побачивши Алісу він схопився, підбіг до неї і гаряче обняв її.

– Я не знаю як Вам віддячити, Ви стільки зробили для нас з бабусею, – вигукнув Паша.

– Так, нічого, я просто допомагала бабусі, мені її шкода стало, – пробурмотіла, почервонівши, Аліса.

– І все таки, я хочу Вас віддячити, ходімо ввечері в кафе або в кіно, – запропонував Паша, – не відмовляйтеся, будь ласка.

Аліса трохи подумала і погодилася. Паша радісно застрибав на місці, що дуже розчулило Алісу. А бабуся Клава радісно дивилася на них і кивала головою.