Антон дивився на Іру, яка вміло взяла устрицю та відправили її до рота. Вона поводилася так, ніби з самого дитинства ходила по ресторанах. Хоча насправді жила в невеликій квартирі та працювала звичайним продавцем. Виглядала Іра, теж на всі 100%. Можна було подумати що в неї багата сім’я.
Коли дівчина все доїла то посміхнулася та спитала у хлопця чому він не їсть. Уже тиждень минув, як Антон познайомився з Ірою. Хлопець був вражений щирістю та безпосередністю дівчини. Уже через два дні він познайомив Іру зі своїми рідними.
Однак ті, почали говорити хлопцю, що його обраниця зовсім не така проста як здається на перший погляд. Вони одразу сказали Антонові, що її від нього потрібні тільки гроші. Адже хлопець був із забезпеченої сім’ї. Проте Антон намагався думати інакше адже йому було дуже добре з Ірою.
Однак постійні підозри рідних та друзів не давали спокою хлопцеві. Детальніше приглядатися до своєї обраниці. А ще поділився своїми переживаннями з другом, який теж був такої думки. Він порадив Антону, щоб той зробив Ірі якийсь дорогий подарунок і подивився на її реакцію.
Адже й справді до того він є ще нічого цінного не дарував тільки квіти та побачення в кафе. Антон пішов до ювелірного магазину та вибрав там гарний золотий набір кольє та сережки.
Коли хлопець подарував дівчині коштовності, та дуже зраділа та одразу прийняла та спокійно подякувала. Антон не розумів чи це добре чи погано, як Іра себе повела та як прийняла дорогий подарунок.
І від цього запитань стало ще більше. Він уже не знав як з’ясувати чого саме хоче Іра. Та батько несподівано прийшов йому на допомогу. Він придумав інший план для Антона.
Щоб той прикинувся банкрутом та пожив на орендовані квартирі, поїздив громадським транспортом та подивився, чи залишиться з ним після цього чи втече. Тож якраз коли вони сиділи в ресторані та Іра поїдала устриці, Антон їй сказав, що це напевно останній раз вони вечеряють у цьому ресторані.
І здивувалася і спиталася чому, той відповів, що втратив майже все і тепер доведеться починати все спочатку.
Дівчина ніби спокійно відреагувала, але в кінці вже не так палко поцілувала хлопця як раніше та сказала що візьме таксі та поїде додому сама.
Так минуло чотири дні, Іра не писала і не дзвонила Антонові. Хлопець кілька раз намагався набрати її номер, однак розумів, що все таки напевне праві були.
Хлопцеві було важко на душі, він все ж не міг забути Іри. Одного разу сидячи в тому ресторані де вони останній раз сиділи з дівчиною, він все ж її зустрів. Ірина все ж підійшла до Антона сіла та сіла за його столик. Вона зрозуміла що хлопцеві цікаво, чому вона пропала і нічого не пояснила.
Тож дівчина вирішила все сказати хлопцеві як є. Що вона одразу все знала і відчула косі погляди та недовіру його і батьків.
Їй було образливо, що Антон після кількох місяців їхніх стосунків, так і не побачив справді доброго та щирого відношення до нього та любові.
Довго думаючи Іра вирішила нічого не говорити Антонові а просто зникнути. Антон почувши це намагався просити пробачення у дівчини та прохати про другий шанс.
Але Іра сказала, що він дуже залежний від думки інших людей, а вона не може жити з такою людиною, яка не їй буде вірити а іншим. У неї вже більше не зможе бути ніколи довіри до нього. Тож покликавши офіціанта та заплативши за свою каву дівчина встала та пішла.
Антон ще довго сидів і не міг прийти до тями після всього що сказала його кохана Іра, хоча уже не його.
Галина Червона
