Антон став щодня дорікати мамі тарілкою супу, жінка й так жила в кухні на розкладачці, але і там вона йому заважала. Антоніна Петрівна не могла більше так жити і зібравши речі поїхала в будинок для людей похилого віку

Антоніна Петрівна все життя одна виховувала сина. Батько хлопчика Василь відмовився від нього, коли тільки дізнався про перспективи батьківства. Антоніна після того більше ніколи не бачилася з Василем. Якби не допомога мами, то самій було б важко виховати сина.

Антоніна жила в невеликому містечку на околиці області і з роботою завжди було складно, особливо коли роботодавці дізнавалися, що у неї малолітній син. Коли Антону виповнилося 6 років, то бабусі не стало. Антоніна вирішила переїхати до сусіднього міста. щоб у дитини була хороша освіта, та й роботи там побільше. Жінка продала будинок і зібравши всі накопичені кошти поїхали в місто.

Перший час вони жили у їх родички. Антоніна влаштувалася на роботу, а сина відправила в приватний садочок. Жінка назбирала потрібну суму і вони з сином переїхали у невелику однокімнатну квартиру.

Минуло 30 років. Антон виріс і одружився. Антоніна Петрівна також продовжувала піклуватися про сина і його сім’ю. Навіть на пенсії, вона продовжувала працювати і всі гроші, які залишалися після оплати комуналки і продуктів вона віддавала невістці або просто купувала на них подарунки для онука. Антон звик, що якщо він прогуляє всю зарплату з друзями, то мама завжди знайде грошей на продукти і все необхідне. Та й посидіти з онуком вона ніколи не відмовлялася, якщо не була на роботі.

Антоніна Петрівна навіть намагалася здійснити платіж по кредиту сина, який він взяв на квартиру. Жінці доводилося відмовляти собі у всьому, вона ходила в старому пальті, якому було вже років 10, і воно наполовину було зіпсоване міллю. Замість того, щоб купити нові чоботи, вона носила старі в ремонт і не всі майстри вже бралися їх ремонтувати. Але коли з Антоніною Петрівною трапилася біда, то її життя змінилася кардинально.

Жінка невдало посковзнулася і пошкодила ногу з рукою. Вона більше не могла працювати і платити за сина теж не могла. Їй навіть толком не вистачало грошей на своє лікування. Антон умовив маму продати її квартиру і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них. Жінка погодилася.

Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає і незабаром у них з’явиться ще одна дитина, тому він відправляє її жити в будинок для людей похилого віку.

Антон став щодня дорікати мамі тарілкою супу, жінка й так жила в кухні на розкладачці, але і там вона йому заважала. Антоніна Петрівна не могла більше так жити і зібравши речі поїхала в будинок для людей похилого віку.

Минуло 3 роки як Антон вигнав маму, він так жодного разу не відвідав її. Антоніна Петрівна познайомилася там із самотнім колишнім капітаном корабля Сергієм Аркадійовичем, який опинився в будинку для літніх людей через те, що став погано бачити і за ним був потрібен догляд, а діти не хотіли цим займатися.

Сергій Аркадійович і Антоніна Петрівна полюбили одне одного і одружилися. Вони переїхали в квартиру чоловіка і стали разом жити. Антоніна Петрівна дбала про чоловіка з такою ж ніжністю і любов’ю, з якою вона дбала раніше про Антона.

Фото ілюстративне від Сергія Майстра спеціально для Особлива