Антоніна Петрівна все життя одна виховувала сина. Батько хлопчика Василь відмовився від нього, як тільки дізнався про перспективи стати татом. Антоніна більше ніколи не бачилася з ним.
Якби не допомога мами, то одній було б важко виховати сина. Антоніна жила в невеликому містечку на околиці області і з роботою завжди було складно, особливо коли роботодавці дізнавалися, що у неї малолітній син.
Коли Антону виповнилося 6 років, то бабусі не стало. Антоніна вирішила переїхати до сусіднього міста. щоб у дитини була хороша освіта, та й роботи там побільше.
Жінка продала будинок і зібравши всі накопичені кошти поїхали в місто. Перший час вони жили у їх родички. Антоніна влаштувалася на роботу, а сина відправила в приватний садочок. Жінка накопичила потрібну суму і вони з сином переїхали в невелику однокімнатну квартиру.
Минуло 30 років. Антон виріс і одружився. Антоніна Петрівна також продовжувала піклуватися про сина і його сім’ї. Навіть вийшовши на пенсію, вона продовжувала працювати, а всі гроші, які залишалися після оплати квартири і продуктів вона віддавала невістці або просто купувала на них подарунки для онука.
Антон звик, що якщо він прогуляє всю зарплату з друзями, то мама завжди знайде грошей на продукти і все необхідне. Та й посидіти з онуком вона ніколи не відмовлялася, якщо не була на роботі.
Антоніна Петрівна навіть намагалася здійснити платіж по кредиту сина, який він взяв на покупку квартири. Жінці доводилося відмовляти собі у всьому, вона ходила в старому пальто, якому було вже років 10, і воно наполовину було зіпсоване міллю.
Замість того, щоб купити нові чоботи, вона носила старі в ремонт і не всі майстри вже бралися їх ремонтувати.
Але коли з Антоніною Петрівною трапилася біда, то її життя змінилася кардинально. Жінка невдало посковзнулася і сильно пошкодила ногу з рукою. Вона більше не могла працювати і платити за сина теж не могла. Їй навіть толком не вистачало грошей на своє лікування.
Антон умовив маму продати її квартиру і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них. Жінка погодилася. Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає і незабаром у них з’явиться ще одна дитина, тому він відправляє її жити в будинок для людей похилого віку.
Антон став кожен день дорікати маму тарілкою супу, жінка тож жила в кухні на розкладачці, але і там вона йому заважала. Антоніна Петрівна не могла більше так жити і зібравши речі поїхала в будинок для людей похилого віку.
Минуло 3 роки як Антон вигнав маму, він так і жодного разу не відвідав її. Антоніна Петрівна познайомилася там із самотнім колишнім капітаном корабля Сергієм Аркадійовичем, який виявився в будинку для літніх людей тому, що став погано бачити і за ним був потрібен догляд, а діти не хотіли цим займатися.
Сергій Аркадійович і Антоніна Петрівна полюбили одне одного і одружилися. Вони переїхали в квартиру чоловіка і стали разом жити. Антоніна Петрівна дбала про чоловіка з такою ж ніжністю і любов’ю, з якою вона дбала раніше про Антона.
