Не раз здивувалася, чому наші дівчата шукають принців, які живуть за кордоном. А особливо красуні мріють вийти заміж за чоловіків з такої країни, як Італія.
І попри те, що знають: італійці скупі, рахуються з кожною копійкою.
Запрошуючи в бар жінку, чоловік платить лише за себе. У цьому я була переконана, доти поки моя однокласниця Олеся не розповіла свою історію.
У неї закохався набагато старший за неї італієць, забрав до Італії та одружився з нею.
Олеся рано залишилась без матері. Дівчина закінчила школу і через рік вийшла заміж за хлопця, якого знала ще з дитинства.
Тішила що буде не сама, проте після весілля чоловік почав прикладатися до оковитої, затримувати з друзями після роботи.
Олеся довший час терпіла, але потім подала на розлучення. Після цього на шляху жінки траплялися різні чоловіки.
Але достойного серед них не було. Тому що прискіпувалася, боялася наступити на одній і ті самі граблі.
Одного разу до магазину в якому працювала Олеся, зайшов старший чоловік.
На незрозумілій мові щось сказав, жінка нічого не зрозуміла, проте її напарниця яка свого часу їздила до Італії на заробітки, сказала Олесі що він хоче і жінка йому продала те.
Наступного дня італієць знову увійшов в магазин, побачивши Олесю він їй щось сказав.
Жінка знову не розуміла, але подруга сказала їй що він хоче запросити її після роботи до ресторану. Чи вона погодиться?
Олеся зразу знітилась, але подруга її вмовила погодитись. Вечеря пройшла чудово, відтоді Антоніо зустрічав Олесю щодня.
Однак через два тижні чоловік сказав, що мусить повертатися додому. Пообіцявши Олесі, що не забуде за неї.
І справді він дзвонив до жінки дуже часто. Минуло півроку, і Антоніо прилетів знову.
Запросив до себе, він ніколи не був одружений і нема в дітей. Запропонував Олесі вийти за нього заміж, однак жінку зупиняло те, що він був старший від неї на 25 років.
Шість років Антоніо літав в Україну, аж поки Олеся дала згоду вийти заміж. Жили вони добре, та через три роки Антоніо не стало.
Жінка дуже сумувала і була розгублена у чужій країні.
Але на допомогу прийшла її племінниця Еля, яка працювала в Італії. Вона допомогла жінці оформити всі документи та допомогу.
Відтоді минуло два роки, Олеся живе та не бідує.
Окрім пенсії, яку призначила держава, по тому, як Антоніо не стало, жінка отримує допомогу від держави.
Недавно вона приїжджала до України, у неї родилася внучка.
Читайте також: -Така красуня, модниця, закінчила інститут з червоним дипломом, має добру роботу, а чоловіка достойного поруч нема.
Запитавши в неї про чоловіків, чи з’явився хтось у неї інший, Олеся відповіла:
” Такого мудрого, доброго та турботливого чоловіка, як Антоніо, я більше не знайду. А інших мені й не треба”.
Отак, щоб ви знали і буває, що стають все-таки наші жінки, сеньйорами в чужій країні.
Автор: Нінелія
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.