Автор: z Iryna

Андрій поправив метелика в сотий раз за ранок. Руки тремтіли. Не від хвилювання, ні, від щастя, чистого дитячого щастя. — Слухай, ну скільки можна крутитися перед дзеркалом, —

Ти робила ремонт за свій рахунок, отже, половина квартири мого сина належить тобі. Андрій кинув на стіл аркуш із банківськими роздруківками й радісно плеснув у долоні. У квартирі

Подружжя приїхало на дачу, щоб відпочити, посадити грядки та навести лад. Проте сусід, дідусь поважного віку, весь час був чимось незадоволений, давав незрозумілі поради й, здавалося, ображався. Одного

— Оксано, ну ти ж не виженеш нас із немовлям на вулицю в таку холоднечу? Подумаєш, ми зайняли твою спальню, тобі ж на дивані в залі теж зручно!

— Які гроші в конвертах, мамо? Ви взагалі чуєте, що я кажу? Там порожнеча! Листівки з віршиками з інтернету про «золоті гори», а всередині — повітря!  Максим стояв

— Мамо оформи мені дарчу на квартиру, я збираюся одружитися за багатою нареченою, — попросив син. Жінка вагалася, але оформила квартиру на Гліба. Після оформлення дарчої син попросив

— Продажний із нас двох ти, Вікторе. Ти кожен раз продаєш себе разом зі своєю матір’ю заради власного спокою. А от я вирішила себе не зраджувати і не

— З якого дива я маю віддавати своє майно через твої борги? — обурилася Олена. Вона не хотіла продавати свій будинок в селі, за це чоловік залишив її

Ірина не могла оговтатися після того, як її чоловіка не стало. Вона поїхала в село, знайшла те місце, де вони з Сашком познайомилися. Камінь бажань стояв на місці,

— Андрію, я більше не буду натикатися на твої  стільці 1920  року. Вони справді чудові, не сперечаюся. Стильний вінтаж, і все таке. Але. У нашому домі немає місця