Автор: z Iryna

— Андрійку, ти сьогодні заїдеш? — голос Марії Іванівни у слухавці завжди звучить трохи слабко, з тією особливою інтонацією приреченості, яка миттєво викликає у нього почуття провини. Квартира

— Це триває пів року, — сказав він, дивлячись у підлогу. Його голос був глухим, наче він говорив із-під шару вати. — Я не кохаю її, Олено. Це

— Нічого я міняти не буду! Квартира моя — і крапка! — відрізала я, дивлячись чоловікові в очі. Яна відчинила двері своєї квартири й зупинилася на порозі, як

— А на що ще я маю питати дозволу в твоєї мами, га?! Лєна влетіла в квартиру, мов вихор, навіть не знявши туфель. У руках у неї тріпотіли

— Я хочу, щоб усе було по-чесному, — казав він матері перед смертю. — Кості — майстерню та будинок, бо він тут господар. Андрію — квартиру в центрі

– Що це таке?! – Оля збиралася почати чистити картоплю, дістала сміттєве відро і зазирнула туди. – Я не зрозуміла….. Вона нахилилася і витягла звідти свою ляльку. –

Я ще не вступила на посаду, а вони вже поділили мою нову зарплату Ольга сиділа в переговорній кімнаті, дивлячись на листа з пропозицією підвищення, і не могла повірити

— Лікар сказав, що тобі теж потрібно пройти обстеження, — тихо промовила Марина. У кухні запала важка, напружена тиша. Здавалося, навіть повітря стало густішим. Дмитро стояв нерухомо, дивлячись

— Подумаєш, запізнився на виписку з пологового. У друзів у гаражі справи важливіші були — буркнув чоловік. Аліса з ніжністю поправила мереживний куточок на білосніжному конверті, в якому

Дмитро ніколи раніше не був так задоволений своєю покупкою. Просторий будинок з шістьма кімнатами, лазнею та гаражем — що могло бути краще? А ще там було горище, яке