Богдан після довгих пошуків нарешті знайшов ту, яка йому підходить. Він прийшов до мене кілька місяців тому – розлучений, самотній, у відчаї. Богдан втомився повертатися додому в порожню квартиру після роботи, втомився проводити час з друзями, які тільки і говорять, що про свої улюблені сім’ї.
Проста людська потреба в близькій людині і сім’ї привели його до мене в агентство. Джерело
Зізнаюся, непросто мені було працювати з Богданом. Анкети він відкидав одну за іншою, вередував на порожньому місці.
Його кидало з однієї крайності в іншу – спочатку він хотів свою ровесницю, усталену, спокійну жінку, потім різко зажадав юну красуню, яка пішла б з ним «хоч на край землі».
В один момент я вже подумала, що працювати разом у нас не вийде. Я чесно сказала йому про це, а через кілька секунд він мало не розплакався у мене на очах. Мовляв, він сам не знає, чого хоче.
Так, заплутався чоловік.
І ось, через кілька місяців пошуків і роздумів, ми натрапили на ту саму анкету. Богдан відразу ж загорівся, незважаючи на те що жінка вирішила написати в ній про себе мінімум інформації. Я пам’ятала її у себе на прийомі – приємна, приваблива, в розлученні. Більше вона нічого і не сказала.
Богдан помчав призначати побачення. В цей же вечір відписався мені, що домовився повечеряти з нею. Я із завмиранням серця чекала результатів їх зустрічі.
Перше побачення пройшло на ура – вони сподобалися одне одному. Ліда подзвонила і розповіла, як все пройшло.
Богдан забіг до мене після роботи – поділитися радістю і порадитися щодо наступних зустрічей. Подумки я вже уявляла собі їх весілля – настільки все вдало пройшло. Але, на жаль, не все так просто.
Через кілька побачень, Богдан прийшов до мене похмуріше хмари і попросив продовжити пошуки обраниці. На моє логічне питання «Що трапилося?!» він почав розповідати.
Ліда запросила його на вечерю до себе додому – на той момент вони вже постійно спілкувалися і відверто подобалися одне одному.
Богдан причепурився, купив квіти і відправився прямо в обійми своєї обраниці. Але вдома його чекала не напівoгoлена жінка з келихом вина у розстеленому ліжку, а двоє дітей.
Ліда виявилася матір’ю одиначкою – це вона успішно приховувала від свого візаві протягом усього часу.
Їх зустріч вдома вона, мабуть, вважала відмінною можливістю розповісти йому про своїх дітей. На вигляд, за словами Богдан, їм було близько 6 і 7 років. Обидва хлопчики, обидва схожі на неї.
Богдан задав мені риторичне питання:
«Я зустрів жінку, а у неї є діти. Пішов. Ну а що мені потрібно було робити?»
Чесно, я не знала, що йому відповісти. Я бачила, як він розривається між почуттями до неї і неприязню до чужих дітей. Йому було важко зробити вибір.
Мені здається, що діти у обраниці – не привід же не бути разом. Мені здається, що якщо любиш людину, то і її дітей теж полюбиш. Однак у багатьох людей з’являється інший погляд на це.
Богдан пішов від мене в той вечір, більше нічого не сказавши. Л. же подзвонила мені, і в сльозах сказала, що, по всій видимості, зробила помилку, не сказавши йому раніше про дітей.
Хто знає, як було б правильно? Він міг звикнути до них, а міг піти відразу ж.
Я не знаю їх подальші долі – обидва забрали свої анкети і відмовилися від моїх послуг. Іноді я думаю – а раптом Богдан зважився, і тепер вони разом?
Не знаю. Може, це так, а може, й ні.
