Христина сиділа за кухонним столом, запиваючи ранкову каву. Вона не поспішала на роботу, сьогодні був вихідний, і їй хотілося провести цей день спокійно, без зайвих турбот.
Її думки блукали між обов’язками і планами на найближче майбутнє, коли раптом її телефон задзвонив. Христина подивилася на екран: це був дзвінок від брата, Артема.
Артем жив у іншому місті, і хоча вони часто спілкувалися по телефону, але не так вже й часто, щоб це стало звичним. Христина одразу відчула, що щось не так. Це не був звичайний дзвінок.
— Привіт, Артеме, що сталося? — запитала вона, намагаючись зберігати спокій.
— Христя, слухай… у мене є дещо, що я повинен тобі сказати. Це серйозно, тому сядь і послухай уважно, — сказав Артем на тому боці дроту, його голос був трохи розгублений, а в тоні відчувалася тривога.
Христина залишила чашку кави на столі і поклала руки на коліна, готова вислухати брата.
— Що сталося, Артем? — запитала вона, тепер уже серйозно.
— Це стосується нашої матері. Ти маєш знати правду, хоча вона і буде тобі важкою для сприйняття. Мама.. наша мала секрет, Христя. Вона не розповідала про це нікому, навіть тобі. Я дізнався це випадково, і тепер, коли я знаю, я не можу це тримати в собі.
Христина застигла на місці, відчуваючи, як всередині все стискаються від неспокою.
— Я не розумію, про що ти говориш, — її голос здригнувся. — Що за секрет? Що сталося?
Артем важко зітхнув, немов намагаючись зібратися з думками, перед тим як відповісти.
— Виявляється, мама була заміжня до того, як зустріла нашого батька. Я дізнався про це, коли почав копати в старих документах. Вона була одружена з чоловіком на ім’я Павло, і у них була дитина — хлопчик. Наш брат, Христя. Він живе в іншому місті, і я тільки недавно знайшов його. Йому зараз близько тридцяти років. І це ще не все. Він намагається з нами зв’язатися.
Христина не могла повірити своїм вухам. Її мати, яку вона завжди вважала бездоганною, мала таємного сина? І цей син був на кілька років старший за неї? Все, що вона чула, здавалося неможливим, як сон, але чіткість і серйозність голосу Артема не залишали сумнівів.
— Як це можливо? Як ти дізнався про це? — випалювала Христина, її голос тремтів від хвилювання.
— Я випадково знайшов листи, старі фотографії. Вони з мамою часто писали один одному, і я дізнався, що цей чоловік був її першим чоловіком. Потім… вона залишила його, коли дізналася, що при надії мною. І вона взяла рішення все приховати. Вона не казала нам про це, тому що хотіла, щоб ми були “нормальною сім’єю”.
Христина сиділа, затискаючи телефон в руці, не знаючи, як реагувати. Вона хотіла запитати ще більше, але не могла змусити себе вимовити слова.
— Христя, я не знаю, як ти на це відреагуєш. Він мені дзвонив і намагався поговорити та зустрітися. Я не хочу це сам без тебе вирішити. Але цей хлопець намагається і знайти тебе. Він хоче зустрітися з тобою. Я просто хочу, щоб ти знала правду, — сказав Артем. Його голос тепер звучав значно тихіше.
— І що ти хочеш, щоб я зробила з усім цим? Як я маю до цього ставитись? — запитала вона, розгублена й обурена.
Артем зітхнув.
— Я теж не знаю, як це пережити, але я відчуваю, що треба поговорити з ним, дізнатися більше. Інакше він просто не відступить.
Христина мовчала, і в її голові все змішалося. Її почуття змінювалися, від гніву, сумніву до розчарування. Як могла мати, яку вона вважала моральним орієнтиром, приховувати таку важливу частину своєї історії? Вона почувала себе зрадженою.
— Я не можу… я не можу повірити, що це правда, — нарешті промовила вона. — Як це все змінилося? Я вже не знаю, хто ми. Це неможливо.
Артем мовчав, намагаючись знайти слова для її заспокоєння.
— Може, тобі потрібно подумати. Це серйозно, але ми повинні вирішити, як діяти далі. Може, це не те, що ти хочеш почути, але я справді не можу залишити це без уваги.
Христина поклала телефон на стіл і схилила голову в руках. Їй не вистачало слів. В її голові і думках була суміш емоцій: від образи за те, що її мама так вчинила, до відчуття, що її сім’я була побудована на брехні. Вона не могла зрозуміти, чому її мати не сказала їй правду.
Від цього знання її світ почав руйнуватися. Після кількох хвилин мовчання Христина підняла голову. Їй не вистачало слів, щоб описати, що вона відчуває.
Вона хотіла викинути з голови цю правду, щоб не бачити її більше. Але знання вже було, і тепер вона не могла просто забути.
Вона вирішила: їй потрібно зустрітися з цим братом, навіть якщо це здається неможливим. Вона не могла залишити це питання без відповіді.
І хоча це було дуже болісно, вона відчула, що її життя змінюється, і вона повинна знайти шлях уперед, щоб зрозуміти свою матір, навіть якщо це означало відмовитися від усього, що вона знала до цього.
І хоча Христина відчувала, що від цієї зустрічі її світ може розколотися остаточно, вона була готова зустрітися з правдою — навіть якщо це означало зректися тієї реальності, яку вона завжди вважала незмінною. Артем її підтримав.
Через декілька днів вони зустрілися з Володею, чоловік якому було уже 33 роки виявився добрим, вони мило поспілкувалися і після вирішили всі втрьох піти поговорити з їхньою спільною мамою.
Жінка побачивши їх всіх, спочатку остовпіла але запросила до квартири,вона розуміла що буде не просто все всім пояснити. Але одне вона точно знала, це її всі рідні діти і вона повинна все зробити, щоб вони порозумілися і берегли і підтримували одне одного.
Автор: Галина Червона
