Життя
Запах у коридорі третьої міської поліклініки не змінювався останні років тридцять: суміш хлорованого вапна, вологого драпу старих пальт і дешевих серцевих крапель, від яких у горлі першіло ще
Дзеркало у передпокої трималося на двох іржавих шурупах ще з тих часів, коли живий був Петро. Воно мало звичку трохи зрізати плечі й надавати обличчю зеленкуватого, консервного відтінку,
Галина часто згадувала ті роки, коли родина трималася разом тихо і міцно, наче коріння старого яблуневого саду біля батьківської садиби. Після весілля Андрій перебрався до її частини села,
Осінній дощ періщив у вікно восьмого поверху монотонно й безжально, змиваючи з шибок залишки теплого вересня. Аліна сиділа за кухонним столом, не вмикаючи світла, і нерухомим поглядом дивилася
Сусід приніс мені 1 відро яблук: через тиждень зажадав те, чого я не чекала Я перебирала картоплю в сараї, коли почула, як рипнула хвіртка. Сарай у мене невеликий,
Сонце тільки-но почало скочуватися за густі яблуневі сади Городища, а в старій, проте добротній хаті Варвари Степанівни вже висів задушливий запах корвалолу, дешевого воску та застарілої родинної неприязні.
— Мені сет суші. — Гаразд, час очікування орієнтовно 45-55 хвилин, вам пакувати з собою? — Ні, тут! Зараз же тільки 21:25, я все встигну з’їсти! Вечірній торгово-розважальний
— У нас у родині прізвища — це взагалі окрема історія, адже дідусь приїхав із Прибалтики, і тепер наш шестирічний Марко вчить однокласників лінгвістиці! Ви уявляєте, син прийшов
— Молодий чоловік, можна вас попросити помінятися місцями, бо я хочу сісти наперед? Я погано переношу дорогу, а ви здоровий хлопець, могли б і поступитися пасажирці з досвідом!
– А ще рідна сестра називається, – тихо, але з неприхованою жовчю вимовив Тарас і щосили жбурнув мобільний на диван. Пристрій глухо підскочив на м’якій оббивці, ковзнув до