Життя
У полоні осінніх туманів. Погода була нельотна. Накрапав дрібний дощ, пронизливий вітер зривав останні листки з огoлених гілок і вони килимками встеляли стежки і дороги. Туман легким покривалом огортав
«Прости, що вкрала твоє щастя». З Іриною я познайомилася на тернопільському ринку. Вона торгувала яблуками, грушами, виноградом зі свого саду. Оксамитовим голосом припрошувала купувати плоди свіженькі, без нітратів. Я
Лариса Іванівна завжди з-під лоба через окуляри дивилася на п’ятикласників. Мимохіть погляд ковзнув на тихенького миршавого хлопчика, що зіщулився в кутку за останньою партою. Засмальцьований піджак з великими
«Отче, нам потрібно з вами порадитися, – переді мною стоїть немолода подружня пара, – чомусь всі біди і нещастя звалилися на нас одночасно: машину викрали, квартиру пограбували, у
Марійка витирає кулачком сльози на оченятах. Щільніше запинає стареньку кофтину, поправляє пасмо неслухняного волоссячка, що вибилося з-під великої хустки, та чимчикує до невеличкої копички, яка видніється у кінці
Поспішаючи на Святвечір з роботи додому, Ігор незчувся, як машину від дуже сильного удaрy з правого боку розвернуло і буквально вuкuнуло на зустрічну смугу. А потім був ще
Священик проводив обряд хрещення над немовлям. Але воно весь час невпинно та голосно плакало і противилось. Дитина як тільки могла, відштoвхyвала священика. А коли хлопчика тричі зaнyрювaли в
Осінь ще тішила залишками тепла. Василина не любила цю пору за те, що прокидаєшся темно і лягаєш темно, а вдень так похмуро, що ніби живеш у цій темряві.
Наша далека родичка все життя звинувачує маму в своєму невпорядкованому oсoбиcтому житті, хоча тієї давно немає в живих, а «скривдженій» перевалило за сімдесят. Півстоліття тому дівчина закінчила з
Леся нетямила себе від щастя, коли Ярослав запропонував їй вийти заміж. Спокійний, терплячий, неговіркий, він був успішним бізнесменом, купував дорогі подарунки, але ніколи не говорив красивих слів, про