Життя
Назустріч Лесі ступало ангелятко. У білій одежині, з усмішкою. З букетиком суниць. «Це – тобі», – прошелестіло неземне створіння. Леся прокинулася. До ранку далеко. Проте сон відлетів разом
Вечоріло. Олена поверталася з роботи додому, але за слізьми шляху не бачила. Як далі жити? Де взяти гроші на ліки? Адже вдома її чекала прикута до ліжка матір.
У мене троє дітей: старша дочка Вікторія, трохи молодший син Денис і наймолодша Катя. Вікторія вийшла заміж в 18 років, в коледжі познайомилася з хлопцем, який зробив їй
Марина – красива молода жінка їхала додому, в столицю. У потязі ми і познайомились. Довга дорога сприяла душевним розмовам. Слово за слово, і ось переді мною історія одного
Світлана давно не була в селі. Все турботи та робота безкінечна, що ж поробиш – щоб вижити в сьогоднішній суєті, доводиться працювати без відпочинку. В батьківському домі пахне
Чоловік, останнім часом, поводився дуже дивно. Затримувався допізна на роботі, став йти в іншу кімнату, відповідаючи на телефонний дзвінок. У нього збільшилися витрати. Ну все, думаю, бабу завів.
Хата спалахнула, коли Івана не було вдома: поїхав до міста за покупками. Господарював сам, бо місяць тому дружина зібрала сумки і здійснила свою давню мрію: подалася до Італії.
– Привіт. Що трапилося? – Христино, забери мене звідси. Я так більше не можу. – Що вона знову накоїла? – Христина видихнула в слухавку. – Жити не дає.
Найбільше за те, що я «засиджуся у дівках», переживала моя бабуся. Маму, мабуть, теж хвилювало, що я єдина серед своїх подруг залишилася самотньою, проте вона відверто про свої
Жив-був маленький хлопчик, назвемо його Сашком. І ось коли йому було три роки потрапив він до лікарні на дуже вaжливу опepaцію. Опepaцію зробили. Спочатку він чотири дні в