Життя
Магія безіменної річки Насті б виплакатися, але не могла. Наче якась деталька зіпсувалася в дyші. Може, саме та, що відповідає за сльози. Дивилася через вікно, як бавляться чужі
Ірина та Олена – рідні сестри-двійнята, у яких батьки загuнyли ще, коли їм було десять років. Вони завжди були разом і в дитячому будинку теж один від одного
Як чужий «коровай» мені боком виліз Ніколи в житті не думав, що в зеніті свого віку доведеться починати з фінансового нуля. Втретє. І вперше – зі своєї вини.
– Свєтко, ти що робиш на гойдалках? Холодно ж і дощ пішов. Додому йди! – Мені не можна додому, у мами гості, вона сказала, щоб я не заважала.
– Гей, Обрубиш, не заважай! – кричали хлопці, граючи в футбол. – Пни м’яч! – єхидно просив Колька Зав’ялов, знаючи, що Санька не встоїть на короткій нозі. –
Жила з донечкою, рано овдовівши. Важко було в ті часи не тільки їй, а всім. Безмірно любила своє рідне місто й не хотіла залишати в ньому доньку саму.
— Чула, що дочку заміж віддаєш? — поцікавилася в Катерини її однокласниця з сусіднього села. — Та, віддаю, — відповіла сумовито. — А чому невесела така? Радіти треба,
Олеся була красунею на все село. Кавалерів мала «повний віз із вершком», а заміж вийшла спонтанно за хлопця із сусіднього села. Вона — першокурсниця торгово-економічного технікуму їхала суботнім
Я виросла в дитячому будинку, своїх батьків не пам’ятаю, залишилася сиротою, коли мені було лише два роки. У дитячому будинку, звичайно, життя не було цукром. За великим рахунком,
Цікава історія сталася в моєму житті. Коли я дізналася про те, що, виявляється, зрадила чоловікові, за його ж вини, не знала що мені робити. Ми з Андрієм одружилися,