Бажання загадувати заборонено! Астролог попередив про складну новорічну ніч 2018
Ніч з 31 грудня на 1 січня буде вкрай несприятливою для загадування бажань. Про це “Обозревателю” розповів астролог Влад Росс. “Рік почнеться порожнім Місяцем – Новий рік буде
Та май ти хоч якусь чоловічу гордість! Вона з шефом шури-мури крутила, а тепер з тебе шнурівочки в’яже
Кохання почалося з милостині. Та щоб тебе шляк трaфив! – горланила на всю вулицю тітка Женя, волочучи за комір сина, що ледве тримався на ногах. – Оце Господь синочка
У сорок п’ять немає ні сім’ї, ні дітей. Oглянулася на прожите, а там – порожньо
Гойдалка. Іноді у кожного з’являється думка про той невидимий незнаний край світу, де, за нашими уявленнями, має бути добре. Виникає бажання покинути все й податися туди. Не що інше,
Дружини в мене вже нема, але я дуже кохав її, дай мені час. Не зупиняла мене і різниця у віці
Даринчині матусі. Інна цілий день безцільно блукала вулицями міста, не помічаючи щасливих облич навколо. Люди снували туди-сюди, виходили з повними пакунками покупок, несли пахучі ялинки. Готувалися до Нового року.
Сільські жінки вмupaють, як квiти, діти приїжджають частіше, кличуть до себе, але вони воліють пoмepти у старенькій хаті
Сільські жінки вмupaють, як квiти. Без метушні, без icтepики, тихо і гідно. Вони працюють доки можуть, а коли вже геть ослабнуть, серце починає готуватися до зустрічі з незвіданим краєм,
Ходили чутки, що простакувата Надя не може мати дітей, тому й заміж ніхто не кликав. І дочекалася вона вдiвця
Принцеса без корони. Ганнина новорічна сукенка «сніжинки» мала довжину нижче колін і недоречну пишність. Тітчина робота. Як вміла, так і пошила. А ось корони тітка Надя не виготовила. Не
Сповідь емігранта: як живеться українцю в Канаді
Олексій Павленко жив в Києві, мав свій бізнес і добре себе почував. Але з роками бажання покинути країну збільшувалося, і Олексій вирішив емігрувати в Канаду. На його шляху
Дивлюсь відео і плачу: найкращі подарунки не в коробочці з бантиком і їх можуть зробити навіть найбідніші
Моя молодша дочка сказала мені, що хоче відвідати будинок престарілих, як це бувало до нашого переїзду на нове місце. «Щось таке є в старих, – пояснила вона. –
“Ти не змогла стримати сліз, бо нас мала розлучити чужина. Це було наше прощання”
Подаруй мені на згадку зірку Сьогоднішній зимовий вечір нагадав мені про Тебе. Як і тоді, у бездонному небі мерехтіли, мов світлячки, зорі на яких замріяно поглядав місяць і
Син випадково підслухав розмову, яку не мав чути: мама просила грошей у свекрухи
Мого батька не стало, коли я був зовсім ще малюком. На маму звалилися всі турботи – вона виховувала і забезпечувала мене. Навіть коли було важко, а такі ситуації

You cannot copy content of this page