Життя
Стежка, загублена між зорями. Стежка вибігала на горбок, в темноті зливалася з небом, і губилася між зорями. Здавалося, тут найближче до неба. Треба лише простягнути руку, зажмурити очі і
Сон утік в Її дитячу мрію. – Татку, візьми мене на плечі, я хочу дістати неба. – Сідай, маленька. – Татку, я впaла. Розбила кoлінце. Бoляче. – Зараз
Ліпше простити, ніж жити з образою Заміж я вийшла рано. З моїм чоловіком, дружили ще зі шкільної парти. Закінчили один інститут, разом працювали. Потім мені довелося залишити роботу:
Поговоримо навстіж. Сиди собі і плач, хоч очима витечи. Нікому до тебе діла нема. Бо, що ті жіночі сльози – хіба якісь задавнені образи, миттєві емоції, внутрішня напруга, що
Та, що говорить мовчки. Брехнею можна увесь світ обійти, але назад не повернутися. Кожен з нас це чудово знає. Та, здається, постійна брехня уже стала необхідною всім, як повітря.
Зв’язок з Богом В одному з американських штатів жив чоловік, котрий дуже любив читати Біблію. Він не уявляв свого життя без неї. Біблія була для нього своєрідним другим
Свята на порозі. І які би кризи не були в країні, а в Галичині на празники столи вгинаються, бо кожна поважна газдиня не може зганьбитися перед рідними та
Янгол Марії: відома тернопільська художниця намалювала свою долю. Повний місяць спостерігав у вікно за рухами тендітної жінки й розпливався в щасливій усмішці. На полотно мазок за мазком лягали тіні
Іноді ми, жінки, заглядаємо в шафу, перебираємо, переглядаємо одяг, ностальгуємо, відчуваємо емоції. «У цьому я блищала!», «У цьому він мені сказав, що йде від мене», і так далі.
“Білий” вірш на зоряному небі Оленка нарoдилася серед поля і зір – батьківська хата трішки вибігла за село і зупинилася на горбочку. Вибавив Оленку дід Ілько. Робота забирала