Життя

Марія Іванівна говорила в мікрофон своїм оксамитовим голосом. Виголошувала промову щиро і натхненно. Здавалося, що все навкруг завмирає, насолоджуючись її поетичним виступом: і учні, і вчителі, і небо,

Вулички рідного міста снились їй уже довгих двадцять років. Студентські літа залишили приємні спогади та велике розчарування. Справжнє кохання Ярина зустріла саме тоді й не здогадувалася, що життя

Оленці дуже добре жилося. Закінчила інститут, працювала в банку. Мешкала у Львові у просторій квартирі. Тепер там поселився її рідний брат із сім’єю, бо батьки після виходу на

Життя моє, не склалося з самого дитинства. Мене ще немовлям підкинули в лікарню. Далі було важке дитинство, постійна самотність. Цілими днями я сиділа біля вікна своєї кімнати, виглядаючи

– Здрастуй, Іване. За хлібом свіжим для діток прийшов? – запитала мене перша пліткарка в селі, тітка Рая. – Так, за ним самим. Що це за дівчина красива

Коли Мирон поїхав до Англії, то Марія не могла ще довго прийти до себе. Плани складали веселкові, а вийшло по-іншому. Вони фіктивно розлучилися і Мирон взяв фіктивний шлюб

Брат з дружиною і дітьми жили у моєї мами. І щороку, в травні, у сім’ї брата було свято – мама їде жити на дачу, до пізньої осені. У

– Олена Сергіївна, я помітила, що ваша дочка зовсім перестала їсти в їдальні. З таких слів розпочала розмову класна керівник Даші. Потім вона стала розповідати мамі восьмикласниці про

Була у нас одна дівчинка в дитбудинку, Ксюша. Хороша дитина, без будь-яких відхилень, але дуже замкнута. Мати дівчинки – Тетяна Вікторівна, сама віддала її. Спочатку тимчасово у зв’язку

Ми з Танею дружили багато років, з самої початкової школи. У нас було повно спільних інтересів, але найголовніше – нам завжди подобалися одні і ті ж хлопці. Багато