Чекала довгі роки свого щастя, а в новорічну ніч підібрала його на вулиці

Холодний, грудневий вечір. Тетяна сиділа біля вікна, і байдуже спостерігала за зимовою завірюхою. Це був її тридцять п’ятий Новий рік.

«Знову Новий рік, а я як завжди сама. Нічого не змінюється в моєму сірому, нудному житті»- подумала жінка відпиваючи ковток глінтвейну.

В каміні тихо потріскував вогонь. На килимку скукожившись спав кіт Тимоха. Таня зовсім недавно переїхала в нове котеджне селище. Тимоша в перший же день її переїзду прибіг до неї на ганок і жалібно нявкнув. «Такий же самотній, як і я» – промайнуло у неї в голові.

Недовго думаючи, Таня взяла в руки пухнасту, холодну грудочку і занесла в будинок. «Тепер будемо жити разом» – жінка зраділа несподіваному другу.

Тетяна – затребуваний художник. Жінка вирішила продати свою квартиру і оселитися ближче до природи. Колись давно, ще в студентські роки, вона вийшла заміж за свого однокурсника. Молоді прожили трохи більше року разом, а потім розлучилися. Після цього, Таня була сама.

Ніхто з її оточення не міг знайти пояснення її самотності. Таня дуже красива жінка. Пекуча брюнетка з виразними карими очима – розбила серце не одного свого залицяльника.

Прості відносини не цікавили жінку. Вона чекала своє кохання. Чекала і вірила, що коли небудь вони зустрінуться.

Бій курантів вивів з роздумів жінку. Таня підійшла до столу і налила собі шампанське в келих. «Хочу зустріти свій тридцять шостий рік, разом з коханою людиною» – жінка загадала традиційно бажання і осушила келих.

Вона неочікувано повернулася до вікна. “Що це? Звідки в моєму саду взялася це пляма?» Таня вдивлялася в далечінь і не могла зрозуміти, що ж лежить в її дворі. Адже навколо все було засніжене білосніжним, пухнастим снігом.

Минуло кілька хвилин і пляма стала ворушиться. «Напевно, я божеволію. Начебто і випила зовсім трохи» – подумала Таня. Накинувши на плечі пальто, жінка озброїлися ліхтариком і вирушила у двір.

На снігу вона побачила якогось чоловіка. Незнайомець був у валянках і бушлаті. Він щось бурмотів собі під ніс, і не міг піднятися.

– Хто ви? Що робите в моєму саду? – грізно крикнула жінка, посвітивши ліхтариком в обличчя нічному гостю.

– Треба ж, такий молодий, а нanився до нестями? Що ж робити з тобою? – в розпачі сказала Тетяна.

Жінка вирішила йти за підмогою. Як на зло, у сусідів було темно. «Ще не заселені або святкують в місті. Потрібно йти до КПП, охорона повинна бути на місці» – подумала Таня і рішуче пішла по дорозі.

На вулиці стояв мороз і не можна було допустити щоб людина валялася в снігу. Тетяна здалеку побачила світло в сторожці охорони і полегшено зітхнула. Але скільки жінка не стукала, до неї ніхто не вийшов.

«Ось же работнічки! Я їм влаштую з ранку! Мало не покажеться!». Їй хотілося плакати від розпачу. «Може він оклигав і пішов?» – з надією подумала жінка.

Увійшовши у двір, Таня побачила все ту ж картину.

– Вставай! Чого розлігся тут aлкaш?! – в розпачі закричала вона і стала тягти його за руку.

Рука була дуже холодною, а чоловік лежав без рухів. Жінка зібралася з силами і стала тягти незнайомця до дому. Хвилин через п’ятнадцять їй вдалося затягнути його в передпокій.

Несподівано хлопець прийшов до тями і сів на підлозі.

– Доброго дня! Де я знаходжусь? – здивовано подивився на Таню.

– Ви знущаєтеся? Це ви повинні пояснити мені, хто ви такий і що робили у мене у дворі? Як ви потрапили сюди? Перелізли через паркан? – Суворо запитала Таня.

– Не знаю. Зовсім нічого не пам’ятаю. Я пішов проводити приятелів до воріт, вони заїжджали привітати мене з днем ​​народження. Міша з Олегом поїхали … А що потім було, не знаю.

Тетяна подивилася уважно на незнайомця. Великі сірі очі, мужнє підборіддя. Обличчя чоловіка було добрим і надійним.

«Саме з таким напевно можна раз і на все життя» – подумала Таня. «Ні, я божеволію. Звідки ці нездорові думки» – засміялася над собою жінка.

– Ви думаєте, що я aлкoголік? Це не так. Я не n’ю взагалі. У мене організм не сприймає спиpтне, – виправдовувався хлопець.

– Так, я помітила – посміхнулася Тетяна.

– Мене Антон звуть.

– Тетяна.

– Танечкo, може у вас знайдеться чашка гарячого чаю? – жалібно запитав Антон і став кашляти.

– Так я і думала! Все таки застудилися! – докірливо промовила жінка. – Піднімайтеся, ходімо на кухню. Напою вас чаєм з малиною.

Через пів години, молоді люди сиділи біля каміна і весело сміялися. Антон зігрівся, і повністю прийшов в себе.

– Танечкщ, я тепер ваш боржник! Якби не ви … І треба ж таке, зайти в сусідній двір. Як я паркан переліз а такому стані … Не зрозумію.

– Буває. Добре те, що добре закінчується! Вам пощастило, що я опинилася вдома в новорічну ніч. Мене запрошували до себе друзі, але я на відріз відмовилася їхати. Тепер розумію чому.

– І чому? – поцікавився Антон.

– Напевно, щоб врятувати тебе! – засміялася жінка.

Читайте також: Не встигла чоловіка пoxoвати, як нове кохання знайшла. Вся школа гуділа про нову пасію Мирослави Іванівни. А потім леди жива залишилася

– До речі, цей не жарти. Якби не ви, то мій день народження плачевно закінчився б. Танюш, а підемо ввечері на каток? – у Антона з’явився дитячий запал в очах.

– Так у мене ковзанів немає.

– Не біда! У мене також немає! Я зараз поїду в місто і все виправлю! – посміхнувся хлопець.

Свій тридцять шостий новий рік, Тетяна зустрічала вже не сама, а разом з Антоном і донькою Сніжаною.

«Ось як буває в житті. Чекала довгі роки свого щастя, а потім підібрала його в саду» – посміхалася Тетяна, дивлячись на своє щасливе сімейство.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram