11 років тому я зустрів жінку своєї мрії. Вона відповідала ідеалу за всіма параметрами – гарна зовнішність, відмінна фігура, є амбіції. Уже через рік ми одружилися. Але, на жаль, цьому шлюбу не судилося бути довгим. Причому з її ініціативи – вона пішла, прихопивши з собою дітей.
Ми кохали одне одного і створили міцну сім’ю. Народили двох дітей (зараз хлопчикам 6 і 8 років), побудували будинок, обзавелися автомобілем, 3 роки тому навіть завели собаку. Дружина майже ніде не працювала, тільки рукоділлям підробляла (вона добре в’яже), а я спочатку працював за наймом – заступником генерального директора невеликої компанії, а потім відкрив свою справу.
Дружина приділяла час дітям і займалася домашнім господарством. Коли я приходив додому, мене чекав гаряча вечеря і усміхнена жінка. Я думаю, що для чоловіка це справжнє щастя. Але через 9 років безхмарного, як мені здавалося, шлюбу, усе розвалилося.
Одного разу я прийшов додому, і вона сказала, що нам потрібно серйозно поговорити. Я подумав, що у нас знову буде дитина, або сталося щось хороше. Так, для неї дійсно сталося. Загалом, вона повідомила мені, що вже рік кохає іншого чоловіка і хоче бути з ним. Що їй набридло крутити роман за моєю спиною і постійно ховатися.
Її обранцем став хлопець 25 років (їй 34). Спочатку я здивувався. Від шоку перейшов до категоричності. Тисячу разів казав їй, що це не любов, а швидкоплинне захоплення, яке триватиме максимум кілька років. Але потім зрозумів, що це її вибір, і забороняти їй бути щасливою я не маю права.
Крім того, дружина залишалася непохитною. Вона сказала, що життя зі мною спокійне і розмірене, а їй хочеться різноманітності і руху. Що я передбачуваний і нудний, а він – веселий і активний. Чесно, мені було прикро. Адже коли було веселитися, коли лежить відповідальність за всю сім’ю. Але їй цього, мабуть, було не зрозуміти. Через день вона просто зібрала речі і пішла.
Діти залишилися з нею. Я пропонував піти їй одній і залишити синів зі мною, адже хлопчикам потрібен батько, а 25-річний юнак навряд чи впорається з цією непростою роллю. Але вона сказала, що дітей любить і ні за що їх не віддасть. Самі знаєте наші закони: діти завжди залишаються з мамою, навіть якщо батько адекватний і забезпечений.
Через місяць після цих подій ми розлучилися. Розлучалися через суд – ділили майно, трохи лаялися (ініціатором була вона). Мені дісталася однокімнатна квартира в центрі, а їй – будинок в передмісті. Всі були задоволені, і ми стали жити – кожен своїм життям.
За цей час я привів себе в гарну фізичну форму, розширив бізнес і знайшов хорошу жінку. Ми стали зустрічатися, і це триває вже півроку. Ні, це не любов, але стосунки міцні і серйозні. Я готовий зустріти з нею старість, але на дітей вже не наважуся, щоб не було так боляче з ними розлучатися в разі чого.
З колишньою дружиною ми бачилися раз в тиждень, по неділях, коли я забирав хлопчаків до себе і проводив з ними час. Судячи з усього, вона була щаслива, живучи зі своїм новим цивільним чоловіком в будинку, який купив я. Особисто з ним ми не бачилися: думаю, він сам уникав цієї зустрічі. Дружина завжди поводила себе стримано і злегка холодно.
Останнім часом, коли з моменту розлучення минуло близько 2-х років, дружина стала все частіше шукати зустрічі зі мною. Вона стала дзвонити посеред тижня і просити про допомогу. Одного разу у неї потік кран, і замість сантехніка вона викликала мене. Ще через тиждень попросила прибити полицю, потім – привезти меблі, івона купила в дитячу кімнату, з магазину.
Дзвінки надходили все частіше і частіше. Спочатку я з задоволенням допомагав, думав, що роблю добро колишній жінці і дітям. Але потім став шукати відповіді на запитання: а де її новий обранець? Чому він не може зробити всю чоловічу роботу?
В черговий раз, коли у неї знову щось сталося, я так і запитав, де він. Вона сказала, що вони розлучилися кілька місяців тому. Що він почав гуляти з іншими жінками і не приходити додому на ніч. І що він натякав, що вони не пара через її зрілий вік.
Потім мене осінило: мене використовують. Коли я не був потрібен, вона поводила себе дуже холодно. А тепер вона натякає, що бажає почати стосунки спочатку, з чистого аркуша. Я не знаю що робити. З одного боку, я кохаю її. З іншого боку, я розумію, що вона мене зрадила. А якщо це сталося одного разу, трапиться двічі, тричі.
Тепер я в роздумахі: не хочу кидати жінку, з якою зустрічаюся, вона гарна і добра. Але вона знає, що я її не люблю, тому мені ніяково псувати їй життя. Відчуваю, як після частих дзвінків колишньої дружини вона сама стала від мене віддалятися. Але не допущу, щоб зрадниця стала причиною розриву. Якщо я й піду від неї, зроблю це сам, без чиєї-небудь допомоги.
Що робити у цій ситуації, я не знаю. Я дуже люблю дітей, а на відстані їх виховати не вийде. З іншого боку, не хочу потурати дружині, вона ж мене зрадила, де гарантія, що подібне не станеться знову.
Друзі радять повертатися, кажуть, що вона дуже переживає, що проміняла мене на цього.
Фото ілюстративне – girls.at.ua
