Через два дні поневірянь без грошей і житла Аня повернулася і зі сльозами на очах просила пробачити і повернути все як було. Я відмовився. Можливо, даремно, все ж вона мати моєї дитини?

З Анею ми зустрічаємося вже рік, і тому живемо разом в квартирі, яка формально вважається моєю, а за фактом належить батькові, так як за документами він власник.

Переоформляти щось я не планував, так як все одно буду згодом єдиним спадкоємцем.

Через рік наших стосунків, у нас з Анею народився прекрасний дитина, дівчинка, яку ми назвали Діаною, так як це моє найулюбленіше жіноче ім’я, а Аня лише підтримала дане рішення.

Доньку було вирішено відразу прописати в моїй квартирі, що ми з батьком благополучно зробили.

Аня родом з провінції, і так склалося, що свого майна у неї немає, тому спочатку наших стосунків, вона без довгих роздумів перебралася до мене, і ми почали жити разом, і ніби як щасливо. Правда для цього довелося мені чимало старатися.

Заради Ані я готовий був на все, так як був в неї шалено закоханий, та й більш того, вона стала матір’ю моєї дитини.

Тоді я навіть не міг припустити щось недобре. Та й до речі, забув уточнити, що відразу після народження дочки ми одружилися, узаконивши наші стосунки.

Після все було спокійно, жили душа в душу, але Аня стала наполегливо вимагати, щоб я її прописав у своїй квартирі, так як вона вважала, що житлоплоща повністю належить мені, а я не поспішав говорити їй правду з цього приводу.

Поступово прохання переростали у вимоги, а після закінчилися ультиматумом. Або я прописую Аню в квартирі, або вона забирає дитину і їде до родичів в інше місто. Зрозуміло, відпускати Аню і дочку я ніяк не хотів, тому пішов на поступку.

В один прекрасний день я домовився з батьком, щоб він зробив все необхідне. Коли Аня дізналася, що виявляється квартира не моя, а за документами належить батькові, вона різко охолола до мене, і щоб відновити наші теплі стосунки, батько повинен був переоформити квартиру на мене, або вписати Аню в як пайового власника.

Чомусь в той момент я був згоден на це, аби зберегти стосунки і сім’ю. Аня ж свої умови оперувала тим, що боїться одного разу залишитися на вулиці і без дитини, якщо раптом я вирішу її кинути.

Всі мої вмовляння не дали результатів, і в підсумку довелося говорити з батьком про переоформлення.

Мій батько не відразу погодився, але все ж для збереження нашої сім’ї і внучки пішов на поступки, і як виявилося даремно. Квартира була переоформлена на мене, однак з одним пунктом про можливість анулювання угоди, про що він благополучно промовчав.

Після цього наші стосунки не тільки не покращилися, але стали ще гірше. Аню наче підмінили, а через місяць вона і зовсім подала на розлучення, з вимогою зберегти житлоплощу за дитиною і його матір’ю. До того ж з мене зажадали аліменти. Від такого розвитку події я був приголомшений.

Благо згодом угода з переоформлення була анульована, розлучення відбулося, донька залишилася у мене, а Аню я прогнав. Згодом я довго аналізував ситуацію «Як так вийшло?», Але відповіді знайти так і не зміг.

Я залишився просто вподиві, що мало не втратив квартиру через дівчину, а в добавок і свою дитину.

Через два дні поневірянь без грошей і житла Аня повернулася і зі сльозами на очах просила пробачити і повернути все як було. Я відмовився.

Можливо, даремно, все ж вона мати моєї дитини? А ви що думаєте з цього приводу?