Ірина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком просто на вулиці, їй булотоді 23 роки, Стасу 28 років. Їхня зустріч відбулася зовсім випадково: Ірина йшла після лікарні вся в сльозах і не бачила нічого навколо себе, вона вийшла на червоне світло світлофора і мало не потрапила під колеса великої іномарки. З машини вискочив чоловік, схопив Ірину за лікоть і почав лаяти її, вона лише підняла повні очі сліз і мовчала.
Чоловік посадив Ірину в машину і повіз до найближчого кафе, замовив каву і почав розмову:
-Дівчино, у вас що трапилося? Хто образив? Але це ж не привід кидатися під машину!
-Життя образило, ні, не привід, я просто вас не помітила, простіше кажучи. Я взагалі нічого не бачила!
-Давайте хоч познайомимося? А то, як під машину стрибати так ви перша, а як представитися, так чомусь не хочете! Мене звуть Стас, а вас?
Стас посміхнувся і підморгнув.
-Мене звуть Ірина, вибачте, будь ласка, я правда не хотіла!
-Так все добре, головне, що я встиг зупинитися! Давай, Ірино, розповідай, що сталося?
-Лікар мені сказав, що я ні коли не зможу мати дітей, а я так мріяла про велику родину!
-Є ще багато інших способів стати батьками, чи не так?
Ірина погодилася, вони посиділи ще годину і Стас відвіз Ірину додому, взяв номер телефону, а ввечері цього ж дня зателефонував їй. Ірина зі Стасом зустрічалися щодня, їх роман розвивався дуже швидко, але Стас зовсім нічого не розповідав про себе, обмовився лише, що був одружений і все!
Через рік стосунків вони одружилися, Ірина почала розмови про дітей, але Стас обривав їх:
-Іро, у нас ніколи не буде дітей! Це не обговорюється!
Ірина плакала і благала подумати, але Стас не був лояльний, а через півроку, він привів додому хлопчика двох років і сказав:
-Іришко, познайомся, це мій син Артем! Йому два рочки, ти хотіла дитину? Ось тобі дитина, люби і оберігай!
-Стас ти в своєму розумі? Ти забрав його у матері?
-Ні, вона сама його кинула! Здається, настав час, розповісти тобі, частину мого життя!
Ірина сіла на кухні і слухала, чим більше Стас говорив, тим більшими ставали очі у Ірини:
-Я познайомився з колишньою дружиною 5 років тому, я не можу мати дітей, а вона прямо благала усиновити, кого небудь, але так і не дочекалася, зaвaгiтніла від іншого, просто на вечірці добре відпочила з іншим, зaвaгiтніла. Я пробачив, вона наpoдила Артемкy, а через два місяці просто втiкла, сказала, що не готова до дітей і або я залишаю його собі, або вона віддасть його в інтернат! А ти сама подумай, що таке жити на самоті, без любові! Я залишив Артемку, він жив з моєю мамою! Зараз прийшов час забрати сина, якщо ти проти, я зрозумію, але жити ми з тобою не зможемо! Вибач!
Читайте також: “Навіщо тобі Свєтка, подивися на мене, я ж краща, молодша і дитину хоч зараз можу наpoдити”: Рідна сестра розлучила з коханим
-Що ти, як я можу бути проти!
Минуло п’ять років, Артем пішов до школи, у них дуже дружна сім’я, Ірина дуже любить Артема, напевно більше ніж матері люблять рідних дітей, хоч вона і хотіла велику родину, але її все влаштовує!
