Я їхала у відрядження на два місяці. Наша донька вчиться в іншому місті, тому чоловік, якому, до речі, далеко перевалило за сорок, залишився на господарстві один. До від’їзду все було чудово: він привіз мене на вокзал і посадив на поїзд, напередодні ми не сварилися і в принципі давно не з’ясовували стосунків.
Поки я була в чужому місті, ми хоча б раз в день телефонували або по скайпу спілкувались, все було рівно і гладко. Я поверталася додому на літаку в обід і чоловік не зустрів мене, оскільки в цей час він працює. Ми побачилися пізно ввечері. Я запитала, чому він так затримався на роботі – він пробурчав щось про невідкладні справи. Але я відчувала, що щось не так.
Чоловік перестав дивитися мені в очі, уникав розмов і постійно затримувався на роботі. Я не ставила зайвих питань, але розуміла, що наше життя змінилося. І ось, вчора ввечері я сиділа у вітальні перед телевізором, як долинув звук ключа у дверях і в квартиру зайшов чоловік. Він був не один, а з молодою дівчиною, років двадцяти, з валізою. Я була здивована.
– Це Наташа, вона поживе у нас деякий час – заявив чоловік. – Це що, твоя коханка? – запитала я безпосередньо. Чоловік відповів, дивлячись кудись убік: – Це дівчинка з відділу статистики, у неї виникли складнощі і я запросив її зупинитися у нас на якийсь час.
Я кипіла від злості, але намагалася не показувати цього. – Чудове пояснення …
– Так, завтра вранці поговоримо докладніше. Мені зараз потрібно на роботу повернутися. Він пішов, а дівчина залишилася. В цей час я швидко зібралася, вийшла у двір і зателефонувала подрузі.
Як мені реагувати на витівку чоловіка? Я впевнена, що це його коханка і він посмів притягти її в наш будинок! Як жити далі – адже наш шлюб змінився! Майже двадцять років – коту під хвіст.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива