Чоловік виставив дружину з дому, але за 5 днів пошкодував про це
Валєра і Ніна прожили разом майже двадцять років. Познайомилися ще в інституті, одружилися на третьому курсі. Ніна завжди була енергійною та амбітною, а Валєра… ну, Валєра просто плив за течією. Після закінчення навчання Ніна швидко знайшла роботу у великій компанії й почала кар’єрне зростання. Чоловік влаштувався в автосервіс, та там і осів.
Спочатку все було нормально — молода сім’я, орендована квартира. Ніна мріяла про власне житло, дітей, подорожі. Валєра кивав і погоджувався, але особливо не напружувався. Його цілком влаштовувало життя від зарплати до зарплати.
Йшли роки. Ніна поступово піднімалася кар’єрними сходами, а з нею зростав і сімейний бюджет. Купили квартиру в іпотеку, обставилися, навіть машину взяли. От тільки дітей усе не було — то часу не вистачало, то здоров’я підводило. А потім і зовсім лікарі сказали — дітей не буде. Ніна сильно переживала, але вигляду не подавала. З головою пішла в роботу, проводила в офісі по дванадцять годин. Валєра ж після зміни часто заходив у бар із колегами пропустити по кухлю.
Стосунки поступово охолоджувалися. Ніна все частіше дорікала чоловікові в тому, що він мало заробляє й не прагне до більшого.
— Валєр, ну скільки можна животіти в цьому гаражі? Давай ти курси якісь закінчиш, може, на інженера вивчишся? Я ж не можу одна тягнути іпотеку!
— Ніно, ну чого ти починаєш? Нормально ж усе, справляємося потроху.
— Яке нормально?! Мені доводиться працювати як проклятій, щоб нам на життя вистачало! А ти навіть не намагаєшся нічого змінити!
— Та годі тобі, не перебільшуй. Нормально я заробляю.
— Ага, на посиденьки з друзями вистачає — і добре. А про майбутнє ти подумав? Нам же ще років десять цю іпотеку платити!
Такі перепалки траплялися дедалі частіше. Ніна сердився на безініціативність чоловіка. А Валєра почувався невдахою поруч із успішною дружиною.
В одну з субот Ніна повернулася з роботи раніше — був корпоратив з нагоди підвищення. Трохи посиділа з колегами. Прийшла додому. А там — Валєра з друзями на кухні. Музика реве, банки по всьому столу, сміття в тарілці з недоїденим салатом.
— Це що тут відбувається?! — обурилася Ніна з порога.
— О, Нінок! А ми тут це… посидіти вирішили трохи, — Валєра спробував обійняти дружину, але та відсторонилася.
— Я бачу, що посидіти!
— Та годі тобі, чого ти завелася? Посиділи трохи з мужиками, маю я право відпочити у вихідний чи ні?
— Відпочити?! Та ти кожні вихідні так «відпочиваєш»! А по дому що-небудь зробити слабко? Я просила тебе кран на кухні полагодити — де?!
— Та полагоджу я твій кран, чого ти…
— Коли?! За рік?! Дістав уже своєю безвідповідальністю! — Ніна зірвалася на крик. — Геть звідси всі! Швидко!
Друзі Валєри, бурмочучи вибачення, поспішили ретируватися. А подружжя продовжило сваритися.
— Ти чого робиш-то, а? — обурився Валєра. — Людей з дому виганяєш! Чи не забагато ти на себе береш?
— Я?! Та якби не я, ми б досі по орендованих квартирах моталися! Усе в цьому домі на мені — і ремонт, і обстановка, і рахунки! А ти тільки й можеш, що веселитися з дружками!
— Та йди ти знаєш куди зі своїми претензіями! Дістала вже! Вічно ти невдоволена, вічно тобі мало!
— Це мені мало?! Та я вже сама не своя від цієї роботи, щоб нам на нормальне життя вистачало! А ти…
— А я що? Давай, договорюй! Невдаха, так?
— Так, саме так! — зопалу випалила Ніна. — Валєро! Коли ти востаннє приходив додому в нормальному стані?
— Знаєш що? Набридло! — Валєра різко встав. — Якщо я такий поганий — живи сама! Все одно ти мене вже не любиш!
Він пройшов у спальню й почав швидко збирати її речі в спортивну сумку.
— Гей, ти що задумав? — ошелешіла Ніна.
— Манатки твої збираю! Звалюй давай. Навіщо тобі такий як я?
— Валєро, перестань!
— Усе, давай-давай. Квартира-то на мене оформлена. Тож шуруй звідси швидше.
— Валєро, ти що робиш?! — ошелешіла Ніна. — Куди я піду?!
— А мене не хвилює! Ти ж у нас самостійна, впораєшся!
— Валєро, зажди! Давай поговоримо…
— Пізно розмовляти! — він виштовхнув Ніну на сходову клітку й зачинив двері.
Ніна обурена забарабанила в двері:
— Та ти без мене цю іпотеку сам не потягнеш! Чуєш? Прогориш через місяць!
Але у відповідь тільки клацнув замок. Ніна у відчаї опустилася на сходинки. Куди тепер іти? Що робити?
Вона дістала телефон і зателефонувала подрузі:
— Лєно, привіт. Слухай, тут така справа… Валєрка мене з дому вигнав. Можна я в тебе переночую?
— Нінко, ти чого? Звісно, приїжджай!
Ніна поїхала до подруги. А Валєра допив з горя те, що на столі залишилося, й заснув прямо на кухні. Перший день провів удома, злився на дружину. На другий день почав її потроху шукати — телефонував друзям, колегам. Але Ніна як крізь землю провалилася.
На третій день він не витримав і зателефонував їй сам. Телефон виявився вимкненим. Валєра занервував — а раптом щось сталося? На четвертий день знову з горя просидів за напоями й не вийшов на роботу. Коли схаменувся, зрозумів — звільнили.
І тут до нього дійшло — без Ніни він зовсім пропаде. Не просто так вона його пиляла всі ці роки — піклувалася, хотіла, щоб він розвивався. А він не цінував.
На п’ятий день Валєра набрався сміливості й поїхав до тещі. Та зустріла його холодно:
— Чого з’явився? Доньку мою вигнав, а тепер що?
— Пробачте мені, Маріє Іванівно. Я усвідомив свою помилку. Скажіть, де Ніна? Мені треба з нею поговорити.
— Немає в мене ніякої Ніни! І тобі її шукати не раджу. Натерпілася вона з тобою, годі!
— Будь ласка, я мушу її знайти! Я все виправлю, обіцяю!
Теща пом’якшала, дивлячись на убитий вигляд зятя:
— Гаразд. У подруги вона своєї, в Лєнки. Але дивись у мене — тільки спробуй образити.
Валєра помчав до Лєни. Ніна відчинила двері й завмерла на порозі:
— Ти? Навіщо прийшов?
— Нін, пробач мені. Я все усвідомив. Можна ми поговоримо?
Ніна вагалася, але потім усе ж впустила чоловіка. Вони пройшли на кухню.
— Я слухаю, — сказала вона, схрестивши руки.
— Ніно, ти мала рацію в усьому. Я тебе не підтримував, забив на все. Не цінував тебе, не розумів, як тобі важко. Пробач мені, будь ласка. Я все виправлю, обіцяю. Повертайся додому.
— І що зміниться, Валєро? Ти ж не вперше обіцяєш виправитися.
— На цей раз все буде по-іншому, от побачиш! Я вже влаштувався на курси перепідготовки. Знайду нормальну роботу, кину всі свої шкідливі звички. Тільки дай мені шанс, благаю!
Ніна зітхнула:
— Не знаю, Валєр. Я так втомилася від усього цього.
— Ніночко… Прошу тебе. Останній шанс.
Ніна усміхнулася.
— І як заговорив. А то он як пишався, що квартира на тебе оформлена.
— Байдуже на документи! Це наша спільна квартира, Нін. Я був не правий.
Вона довго мовчала, а потім сказала:
— Добре. Я повернуся. Але це твій останній шанс, Валєро. Якщо ти його втратиш — між нами все буде скінчено. Назавжди.
— Дякую, рідна! — Валєра кинувся обіймати дружину. — Клянуся, ти не пошкодуєш!
Вони повернулися додому. Валєра справді взявся за розум — кинув свої вічні посиденьки, пішов на курси. За місяць влаштувався менеджером в автосалон. Зарплата, звісно, була меншою, ніж у Ніни, але він старався. Жінка теж змінила своє ставлення — стала м’якшою, частіше хвалила чоловіка за успіхи. Вони заново вчилися бути родиною, цінувати й підтримувати одне одного.
Минуло пів року. І якось за вечерею Ніна раптом сказала:
— Валєр, у мене для тебе новина.
— Яка? — насторожився він.
— Я при надії.
Валєра від несподіванки випустив виделку.
— Як… як це? Лікарі ж казали…
— Сама не знаю! Диво, мабуть, — Ніна знизала плечима й усміхнулася.
— Диво… — відлунням озвався Валєра й раптом засяяв. — Нінко, це ж чудово! У нас буде дитина!
Він схопився з-за столу, підхопив дружину на руки й закружляв по кухні.
Вагітність Ніни проходила непросто. Лікарі наполягли, щоб вона залишила роботу й більше відпочивала. Валєра взяв на себе всі клопоти по дому й з подвоєною старанністю працював, щоб забезпечити сім’ю.
Коли з’явилася донечка, Валєра не міг повірити своєму щастю. Він тримав крихітний згорток і думав про те, як ледь не втратив усе це через власну дурість.
— Дякую тобі, — прошепотів він Ніні.
— За що?
— За те, що дала мені шанс. За те, що не здалася. За цю крихітку. За все.
Ніна усміхнулася й стиснула руку чоловіка. Вони знали — щоб не сталося далі, вони впораються. Адже тепер вони справжня родина.
