Чим більше людей навколо вас, коли ви потребуєте допомоги, тим менша ймовірність, що вам хтось допоможе.
Якщо людина на вулиці потрапила в біду, то в неї більше шансів отримати допомогу, якщо поруч проходить одна людина, ніж якщо навколо натовп людей. У психології про це говорять, як про ефект свідка.
Якщо хтось просить про допомогу, а поруч знаходиться величезна кількість людей, то кожен вважатиме, що допоможуть інші, і проігнорує.
Загалом, якщо ви потрапили у важку ситуацію і потребуєте допомоги, то звертайтеся не відразу до усіх, хто може допомогти, а адресно, персонально до когось.
Не просто: “допоможіть”, а: “жінка в синій сукні”, “чоловік у сірому пальті”. Зверніться до людей за зовнішніми ознаками. Щоб вони зрозуміли, що конкретно від них потрібна допомога.
Чим конкретніше озвучите своє прохання і конкретизуєте тих, від кого хочете отримати допомогу, послугу, тим швидше ви її отримаєте. Індивідуальний підхід, конкретика, чіткість – швидше приведе до результату.
Чому ж так відбувається, що натовп не чує?
Люди постійно у своїх роздумах, спогадах, фантазіях, коли рухаються з точки А в точку Б, і коли ці переміщення з дня на день однакові – стають автоматичними, неусвідомленими діями.
До прикладу, рух в метро чи на авто по одних і тих самих шляхах. Можливо, ловили себе на моменті, коли навіть не зрозуміли, як перейшли і пересіли на іншу гілку метро, як проїхали зупинки, магістральну розв’язку. “Отямилися” вже в пункті призначення, перед дверима в офіс, наприклад.
Учені з Корнельского університету довели, що коли люди перебувають в суспільстві, але занурені у свої думки, то не помічають навіть очевидних речей. Власне, тому і іншим все одно, як ви виглядаєте, що з вами, інші не реагують на вас, не через те, що ви не такий чи такий. Вони у центрі своїх думок, свого всесвіту.
Люди мають тенденцію вірити в те, що їх помічають, більше, ніж це є насправді. І це названо в психології “ефектом прожектора”/ Spotlight Effect.
Ефект прожектора, або рампи, був вперше задокументований в 1999 році. Обґрунтування ефекту походить з тенденції людини забувати, що хоча вона і є центром власного світу, вона не є центром світів інших людей.
Дослідження науково довели, що значна переоцінка власного впливу на інших є надзвичайно поширеною.
У центрі уваги будь-яка людина перебуває рідше, ніж думає.
Важливо усвідомити, що ніщо не буде для нас таким же важливим через місяць чи рік, як здається сьогодні.
Ця усвідомлення дасть змогу легше ставитися до негараздів і не застрягати в них емоційно.
***
Часто ми говоримо фразу “Чому мені ніхто про це не розказав раніше?”. Вона завжди супроводжується інсайтом, овва-ефектом. І після цього життя вже не є таким, яким було раніше.
Публікуємо серію розмов з психологом Антоніною Агіловою про теми, які можуть змінити розуміння, ставлення і життя в цілому.
Попередню розмову можна прочитати тут⇓.
Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
