Сила духу загартовується. Перепони, кордони, самостійність, відмова іншим. Це частина загартування.
Важливо вміти відстояти свої кордони, права, бажання, а щоб знати, що відстоювати, слід знати їх.
Якщо ви в дорослому віці не вмієте говорити іншим “ні” і на вас “їздять”, важко робити справи самостійно, залежите від думки інших, соромитеся, то варто подивитися у своє дитинство. Що відбувалося у період до 3 років? Як батьки поводилися з вами?
Завдання цього періоду і цієї кризи 3-років – сформувати відчуття самостійності, своїх кордонів і вміння говорити іншим “ні”, відмовляти, знати і відстоювати свої бажання, потреби.
Починаючи від 1 року і до 3, дитина часто говорить “я сам/сама”, вона сепарується від оточуючих, з’являються розуміння себе, вимальовуються кордони.
Бо до 1 року від батьків звучить “ми”: ми поїли, ми поспали, ми пограли тощо. І справді, у цей перший рік життя дитина і мама єдине ціле, а отже, виправдане “ми”.
А далі, має з’являтися самостійне “я”. Дитина має на це право. Вона самостійна і автономна. Навчилася ходити, говорити, вчиться самостійно їсти, пити. Саме цей процес самостійності формується у період до 3 років.
Важливо дозволяти помилятися і не соромити за помилки. Ні в якому разі. Якщо в дорослому житті ви часто відчуваєте сором, не можете зробити рішучих кроків, то чи не улюбленою фразою ваших батьків була: “Як тобі не соромно?” чи “а-я-я-я-я-й”?!
Розумна дозволеність від батьків сприяє становленню автономії дитини. Давати дитині робити самому якомога більше: їсти, пити, ходити, підніматися, коли впав/ла, запитувати, чи потрібна допомога, а не надавати її автоматично, не погоджуватися, дозволяти відстоювати свої бажання, робити помилки і їх виправляти, досягати бажаного, але не маніпуляціями, допомагати у хатніх процесах, кулінарних. Дбати у цей час про фізичну безпеку дитини. Давати поняття, що таке власні кордони: свої і дитини.
У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини надто багато з того, що виходить за межі її можливостей, у неї виникають сумнів і невпевненість у собі, виробляється слабка сила волі.
Робити за дитину все самому – це робити ведмежу послугу для неї і робити її слабкою.
Коли в нас вірять і не сумніваються інші – це вселяє впевненість, чи не так?
«Я – те, що я можу» – саме це відчуття формується трирічної дитини.
Чи можливо надолужити згаяне в дорослому житті?
Якщо ви доросла людина і маєте всі ознаки того, що свого часу не пройшли прогресивно кризу 3 років: слабка сила волі, не самостійна, не вмієте говорити “ні”, не знаєте свої бажання, дозволяєте порушувати свій власний простір, свої кордони, дозволяєте іншим обходитися з вами так, як вам би не хотілося тощо, можна пройти її в дорослому віці.
Або самостійно або з допомогою психолога.
Починайте з бажань і їх реалізації.
Наступна криза – 7 років – у наступній статті.
Часто ми говоримо фразу “Чому мені ніхто про це не розказав раніше?”. Вона завжди супроводжується інсайтом, овва-ефектом. І після цього життя вже не є таким, яким було раніше.
Публікуємо серію розмов з психологом Антоніною Агіловою про теми, які можуть змінити розуміння, ставлення і життя в цілому.
Попередню розмову можна прочитати тут⇓.
Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
