Чому мені про це ніхто не розказав раніше? Синдром навченої безпорадності

Часто ми говоримо фразу “Чому мені ніхто про це не сказав?”. Вона завжди супроводжується інсайтом, осяянням. І після цього життя вже не є таким, яким було раніше.

Публікуємо серію розмов з психологом Антоніною Агіловою про теми, які можуть змінити розуміння, ставлення і життя в цілому.

Почали із актуальної теми – відчуття безпорадності.

Безпорадність не з’являється ні звідки.

Психологи свого часу провели гучний експеримент, після якого зафіксували синдром навченої безпорадності.

Отже, що слід знати про синдром навченої безпорадності?

Навчена безпорадність – стан, коли людина опинилася у стресових умовах, важких для неї обставинах і не робить спроб для поліпшення свого стану. Думає, що від її дій нічого не залежить. Не впливає на негативні події, не шукає позитивних.

Такий синдром з’являється після декількох невдалих спроб впливати на негативні обставини. Людина відмовляється діяти.

Поводить себе пасивно, терпить, адаптується до несприятливих умов.

Супроводжується відчуттям втрати контролю, невірою у можливість змін, відчуттям несвободи, апатією.

Цей синдром був винайдений після того, як психолог Мартін Селігман та Стівен Майєр провели експеримент з 3 групами собак та струмом.

3 групи собак помістили у три різні клітки.

У першу клітку подавався легкий струм. Цій групі собак надавалася можливість уникнути болю від подачі струму – могли натиснути носом на спеціальну панель і відключити живлення системи, що надає струм. Вони могли контролювати ситуацію. Їхня поведінка мала значення для другої групи собак.

У другої групи відключення шокового пристрою залежало від дій першої групи. Ці собаки отримували такий самий удар струмом, що й собаки першої групи, але їх власна реакція не впливала на результат. Больовий вплив на собаку другої групи припинявся тільки тоді, коли на кнопку відключення натискав собака першої групи.

Третя група була контрольною і удару взагалі не отримувала.

Упродовж деякого часу дві експериментальні групи собак піддавалися дії електричного струму рівної інтенсивності і упродовж однакового часу.

Різниця була лише в тому, що перші могли легко припинити неприємний удар струму, а інші встигали переконатися в тому, що не можуть вплинути на неприємності.

Після цього всі три групи собак були поміщені в ящик з перегородкою, через яку будь-який з них міг легко перестрибнути, і, таким чином, втекти від електрошоку.

Саме це і робили собаки з групи, яка мала можливість контролювати удар та третьої групи, що не мала досвіду з отриманням удару струмом.

А от собаки з другої групи, що залежали у першій частині експерименту, від дій першої групи, бігали по ящику, а потім лягали на дно і, скиглячи, переносили удари струмом все більшої і більшої сили. Хоча мали змогу, як і решта собак, вистрибнути.

Отож безпорадність викликають не самі по собі неприємні події, а досвід неконтрольованості цих подій.

Людина стаю безпорадною, якщо звикає або думає, що від її активних дій нічого не залежить.

Відчуттям, емоціям завжди передує думка, інтерпретація подій. А думка формується на основі попереднього досвіду.

То що, якщо ми можемо мимоволі навчитися безпорадності, то, можливо, і розучитися теж можна?

Можна! Усвідомивши. Власне, людина позбувається проблем, починаючи з усвідомлення.

Автор – Антоніна Агілова, психолог. Ексклюзивно для Оsoblyva.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook