Чому не можна розказувати близьким людям про своє особисте життя?

Психологи радять вирішувати складні ситуації по мірі їх надходження, не придумуючи. І тоді неприємна ситуація буде також по мірі свого рішення йти з життя, даючи дорогу чомусь новому і позитивному.

Але слідувати таким ідеальним рішенням виходить не завжди. Коли труднощі сиплються, як з рогу достатку і здається, що від негативу ось-ось вибухне голова, мимоволі хочеться поскаржитися комусь. Хочеться, щоб вас вислухали, зрозуміли, підтримали та навіть вирішили вашу проблему за вас. І, обмірковуючи, куди податися з цим своїм станом психологічного колапсу, перше, що приходить в голову, — це наші найближчі люди — родина і друзі.

Здавалося б, це цілком природно. Адже для чого ще ми вибудовуємо глибокі довірчі відносини з людьми, як не потім, щоб у важку хвилину відчути їхню підтримку, турботу і прийняття? Так-то воно так, та не зовсім. Вантажити близьких своїми бідами може бути набагато шкідливіше для ваших відносин, ніж ви думали. І ось чому.

Дорогі нам люди не боги, а лише люди, такі ж, як і ми

Це означає, що часто надати якісну допомогу вони просто не зможуть, адже у них теж є сумніви, страхи й особисте життя, як і у вас. І не завжди вони будуть компетентні у вирішенні тієї проблеми, з якою ми до них звертаємося. З іншого боку, якщо ви дорога людина, вони будуть відчувати себе зобов’язаними допомогти. Тому їх порада може виявитися ведмежою послугою.

Читайте також: Прогноз погоди в Україні на 20 травня 2019 року

Ми самі господарі та творці своєї долі

Шукаючи психологічної допомоги у друзів і рідних на постійній основі, ви розучуєтеся нести відповідальність за своє життя. А це важливо закарбувати у своєму мозку як непорушну істину — ніхто нам нічого не винен. Людина зобов’язана вирішувати свої проблеми самостійно, а допомога з боку — добровільний акт. Той, хто не зраджує цьому простому постулату, як правило, дуже гідно виглядає в очах своїх близьких та оточенні в цілому.  Джерело

Бережемо відносини

В очах далеких знайомих ми намагаємося виглядати більш пристойно, ніж є насправді. Багато в чому це так тому, що ми розуміємо: проблемна людина не занадто приємна у спілкуванні. І, якщо вона стане обтяжувати, ці люди просто зникнуть з нашого соціального кола. Але чомусь щодо наших близьких і коханих ми цю обставину намагаємося не враховувати. Ми думаємо, що вони просто зобов’язані терпіти нас такими, які ми є. Насправді ж, правило працює завжди й з усіма.

Перевантажувати інших своїми проблемами не варто, якщо ви дорожите спілкуванням і з таким трудом «вирощеними» відносинами. Тому, перш ніж ділитися наболілим, кілька разів подумайте, настільки ваше особисте життя цікаве цій людині. Адже якщо вашу голову перетворять на емоційний сміттєпровід, це вам не сподобається!

Проте все сказане вище не означає, що треба уникати відвертих розмов і не можна ділитися потаємними думками та проблемами з тими, кому ви довіряєте. Мова про інше. Про те, що не можна робити це на постійній основі. Воно й неефективно, і погано позначається на взаєминах. Тому найбільш розумним і здоровим рішенням у ситуації, коли вас мучить якась невирішена проблема буде звернутися за професійною допомогою до психолога.