Чотири роки я хoдила в клiніку, рoбила все мoжливе: Не хoчу розлyчення, алe чоловіка пеpеконала свeкруха

Я довго мріяла про міцну сім’ю. Вимолювали у Господа чоловіка. Чомусь була впевнена, якщо поїду в Єрусалим Господь мене почує і я зустріну хорошу людину. Я просила чесного і побожного.

Минуло два місяці. Я його зустріла, звуть Андрій. Все було взаємно. Він допоміг мені знову вірити і любити. Одружилися ми через півроку. Він обов’язково хотів вінчатися, і для мене це було важливо. Повінчалися. Два роки жили, душа в душу. Я була щаслива, як ніколи в житті.

Чоловік ніжний, турботливий, уважний. Не було дітей у нас, в цьому моя вина. Про це я йому сказала відразу після знайомства. Так як у нього є син після першого шлюбу, він несильно засмутився. Але сказав, що зробить все, щоб я стала мамою. Потім сказав, що не хоче дітей, «п’ять років з життя викреслювати не хоче». Але я не могла змиритися і збирала гроші на ЕКО. Чотири роки я ходила в клініку, робила все можливе. Він почав мене підтримувати. Дав половину грошей. Я вірила, що все вийде.

На цьому грунті мене знeнавиділа свекруха. Три роки зі мною не спілкувалася і всіляко намагалася нас ролучити. Жила як на гойдалках – то добре, то жaхливо. Відносини псувалися. Я розуміла, що це вплив його мами, але ніколи не говорила жодного слова поганого в її адресу. Був період, коли чоловік перестав з нею спілкуватися і півроку не ходив в гості. У цей період жили спокійно. Я переживала, говорила, що треба помиритися.

Читайте також: “Мені з тобою дуже дoбре, кuцюню, aле давай бyдемо зустpічатися вiльно, без обoв’язків”. Її вчuнок злaмaв Стаса нaзaвжди

Було дві спроби у клініці. Але не вийшло нічого. Залишилася біль, відчай і борги. Спочатку чоловік підтримував, потім ні. Вирішили усиновити дитину. Відучилися в школі прийомних батьків. З’явилася надія стати мамою. Але як тільки свекруха дізналася, чоловік передумав і все. Мама його жила з бабусею. Коли бабуся пoмeрла, чоловік жив з мамою 10 днів, потім ходив щовечора після роботи до неї. Відносини стали псуватися. Він грубіянив мені, говорив, я дyрна. Я стала його дратувати по дрібницях. Я стала дуже невпевнена в собі, а він говорив, що йому потрібна поруч впевнена жінка. Я все терпіла. Думала, що люблю, і ми адже вінчалися, треба зберігати сім’ю, покривати любов’ю і терпінням. Було дуже багато хорошого.

Коли він повернувся додому жити, сказав, що буде подавати на розлучення. Щоб я збирала речі і протягом десяти днів переїхала. Сказав, що я людина невдаха. Зі мною у нього одні невдачі. Сказав, що більше не любить. Хоча перед цим говорив, що я найкраще, що було у нього. Не можу зрозуміти, як так кардинально змінилася людина? Уже два місяці живемо окремо. На розлучення не знаю, подав чи ні, він мовчить, не спілкуємося. Перший час я сподівалася зараз же не знаю, що мені робити. Я не хочу розлучення.

Автор: Ірина

Джерело.