Мамину бабусю не любив тільки я, всі інші обожнювали милу і акуратну стареньку. Не знаю, де вони бачили цю чарівну бабусю. Особисто я, ледь переступав за зелену хвіртку з облупленою фарбою, вже відчував солодкуватий сморід її ганчір’я, яке століттями не пралось, схожий на запах гнилих яблук.
Сама стара представляла собою досить колоритне видовище – приземкувата, згорблена, з червонуватою, зморшкуватою шкірою, яка складками висіла на разюче тонкій шиї. Її голова постійно тряслася, а верхня губа неприємного сизуватого відтінку була весь час піднята над рідкісними жовтими пеньками колишніх зубів. Джерело
Але найбільш моторошними все одно були її очі під важкими, покритими мерзенними родимками, що змушують мене згадати про сталактити, повіками. Зіниць в неї практично не було, а білки очей віддавали жовтизною, як старі шпалери.
Щоразу, коли мати починала набивати дорожню сумку продуктами, ставав для мене знаменням, що скоро я побачу ненависну бабку. Я постійно слізно просив матір не брати мене з собою. Я не був примхливим, але думка про те, що вже через годину стара почне вітально тертися об мої щоки своїми огидними губами, доводила мене до істерики.
Мама була непохитна – бабуся хворіє, і ми зобов’язані її провідати. Всю дорогу я думав про те, як би було добре, якби хвора стара зволила відійти ще до нашого приїзду, але мені не пощастило.
– Бабулечко Олечко, – сестра з вереском просилася їй на шию. Я ніколи не розумів, як Анька може змусити себе доторкнутися до цього чудовиська. Ручка Ані гладила бабку по лисій, покритій якимись мерзенними бляшками голові.
– Яка ж у тебе гарна зачіска, ти навчиш мене плести такі ж коси, бабусю? – тут я мало не захлинувся. І де тільки сестра примудрилася коси на лисині розгледіти.
Взагалі, я часто думав про те, що рідні бачать на місці руїн будинку старої щось інше, чого не бачу я. Їх ніколи не мучить нестерпний сморід, стіни не вражають старістю. Та й бруду на підлозі мої домочадці явно не спостерігали, хоча шар був таким, що в ньому нерідко грузли якісь незрозумілі жуки.
Через годину сталося найгірше – я залишився наодинці зі старою. Бабка підібралася до мене і вчепилася мені в руку своїми тонкими і рухливими, як щупальця спрута, пальцями. Я всіма силами намагався стримувати нудоту.
– Чую я, Тіма, що ти мене бачиш, – Ольга зло усміхнулася, – для тебе я противна баба, а для всіх красуня, нехай вже і не молода. А знаєш, що це значить? – я швидко замотав головою, сподіваючись, що вона відійде і перестане тероризувати мене своєю смородом.
– Значить, що можеш успадкувати мій дар. Мене скоро нестане, а ти, якщо захочеш стати першим красенем, просто побажай і одягни на палець ось це, – мені в долоню прошмигнув якийсь перстень, рот старої розтягнувся в гидкому реготі, а я побіг.
Не знаю як, але мені вдалося вмовити матір поїхати в той день. Уже сидячи в салоні машини, мама дала мені фото, повідомивши, що це бабулін подарунок. Поглянувши на знімок, я, напевно, перший раз в житті відчув крижаний страх – на фото я обіймав вельми привабливу особу років шістдесяти з чимось.
Через двадцять років:
Кількість шанувальників, бажаючих потрапити на прес-конференцію найкрасивішого чоловіка світу, чудового актора Тіма Макова, була воістину величезною. Віка, разом з іншими журналістами, сиділа в перших рядах і квапливо нащупувала в сумці блокнот, коли на сцену вийшов огидний старий.
Читайте також: – Люди, рятуйте її! Я хочу, щоб вона жила! Вона – моя наречена. Біля нього зупинилося кілька машин, але рятувати Марію було вже запізно
Гуркіт овацій змусив Віку засумніватися у власній адекватності – при чому тут старий, якщо на сцені повинен стояти перший красень планети. З ступору дівчину вивело питання журналіста, який сидів поруч:
– Тім, як вам вдалося досягти таких висот?
– Все завдяки моїй бабусі Ользі. Мабуть, я успадкував її талант, – відповів бридкий дід і розтягнув губи в поганій усмішці. Віка клацнула камерою – з дисплея на неї дивився і чарівно посміхався прекрасний чоловік.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
